Тема 11. Американський континент : США , Канада та Латинська Америка (1945 – початок ХХІ століття )

США у 1980-х роках – ХХІ столітті.

План:

1.Президентство Р. Рейгана. "Рейганоміка"

2.Економічне піднесення 80-90-х років

3.Зовнішньополітична стратегія

4.Політичний курс У. Клінтона. Зростання ролі США у міжнародних відносинах після розпаду СРСР.

5.Відносини США з Україною

6. Українці у США

Питання для самоконтролю

1.Рейганоміка, її особливості та наслідки.

2. СОІ та її вплив на економічний розвиток та зовнішню політику.

3. Загострення відносин із СРСР, афганська війна.

4. Пом'якшення стосунків з СРСР в період "Перебудови"(1985-1991 рр.).

5. Завершення "холодної війни", однополярність світу.

6. Роль української діаспори в американо-українських відносинах.

Література:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня Історія c.107-120. [6] c.74-84

1.«Рейганоміка».

4 листопада 1980 р. на чергових президентських виборах переміг Рональд Рейган. представник правого крила республіканської партії. Його економічна політика ґрунтувалася на програмі «відродження Америки». Це стало основною метою проведеного в 1981 р. 30-відсоткового зниження податків. Звільнені кошти були спрямовані на розширення виробництва та збільшення споживання.

Кризові явища в економіці успішно долалися технічним переоснащенням підприємств, збільшенням частки наукоємних галузей промисловості — радіо-електроніки, приладобудування, космонавтики тощо. Одночасно запроваджувалась антиінфляційна політика, скорочувалися витрати на державний апарат.

Бюджетні скорочення стосувалися всіх міністерств і відомств, за винятком Пентагону (міністерства оборони). Це дало змогу створити сприятливі умови для залучення іноземного капіталу в економіку США, що привело до запровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу. Тільки парк електронно-обчислювальних машин у 1987 р. налічував 20 млн одиниць, у тому числі 19 млн персональних комп'ютерів.

У 1983 р. всі економічні показники значно зросли, а обсяги виробництва в оброблювальній промисловості за сім років збільшилися на 43 %. Порівняно з 1970-ми роками вдвічі прискорилися темпи приросту продуктивності праці.

Загалом «рейганоміка» дала такі позитивні наслідки:

• запровадилося ресурсозбереження, зменшилося споживання нафти, газу, сталі, чавуну тощо, а суспільне виробництво зросло, середньорічні темпи приросту валового національного продукту становили 3,5 %;

• за менших витрат відбулося досягнення вищої ефективності суспільної праці в цілому (10 корів у фермерському господарстві стали давати стільки молока, скільки раніше отримували від 100 корів);

• зросли особисті доходи американців.

Однак найголовнішим результатом «рейганоміки» стала трансформація індустріального суспільства в постіндустріальне з раціональним вирішенням багатьох соціальних проблем.

2.Економічне піднесення наприкінці XX — на початку XXI ст.

Наприкінці XX ст. США продовжували розвиватися динамічно, піднявся життєвий рівень населення, збільшувалися прибутки підприємств, зростав авторитет країни у світі. Середньорічні темпи економічного розвитку за 1990-і роки досягли 2,2 %. Фонд заробітної плати становив майже 60 % ВВП. На охорону здоров'я американці витрачали 14 % ВВП, на освіту — 7,6, на науку — 2,6 %. Частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму (до 15 тис. доларів на сім'ю з 4 осіб) знизнилася до 13,7 % (1997). Тривав процес зростання масштабів і значення сфери послуг, де наприкінці 1990-х років було зайнято 75 % усіх працівників. Це — наука та наукове обслуговування, освіта, охорона здоров'я, різноманітні професійні послуги, зв'язок, інформаційне обслуговування, фінанси, торгівля.

Що ж сприяло такому потужному економічному розвиткові США в 1990-х роках, чому вони досягли зеніту своєї економічної могутності? Причин тут декілька.

Поперше, цьому сприяли зовнішньополітичні умови, закінчення «холодної війни», крах великого системного протистояння. Так, асигнування на військові цілі в 1996 р. становили 16,9 % федерального бюджету і 3,6 % ВВП. Бюджет Пентагону був удвічі менший, закупівлі озброєння скоротилися вчетверо проти періоду перебування при владі Р. Рейгана.

Подруге, протягом 1990-х років США інтенсивно долучилися до світового інтеграційного процесу. Тільки за перший термін президентства Б. Клінтона Сполучені Штати уклали понад 200 торгово-економічних угод з іншими країнами. Діяльність транснаціональних компаній США охопила весь світ.

Потретє, важливим чинником тривалого економічного піднесення стало зростання інвестицій в освіту та підготовку наукових кадрів. Це стало запорукою конкурентоспроможності економіки та зміцнення матеріального добробуту США.

Утім, уже наприкінці 2000 р. розпочався спад американської економіки. Він був пов'язаний з тим, що Президент США Джордж Буш-молодший, лідер республіканської партії, сповідував дещо інші принципи економічної стратегії. Однак найстрашнішого удару політичному становищу та економіці США завдано 11 вересня 2001 р., коли в результаті терористичного акту було зруйновано Світовий торговий центр і постраждав Пентагон.

У перші дні після терористичного акту, який забрав життя майже 3 тис. людей, на торгових і фінансових біржах виникла паніка, долар почав катастрофічно падати, однак уже наступного місяця після створення антитерористичної коаліції ситуація дещо стабілізувалася.

У наступні роки, незважаючи на значні зусилля американської адміністрації, спрямовані на стабілізацію долара, його курс знизився і поступово втрачає своє значення провідної світової валюти. Багато країн у своїх розрахунках за товари та послуги почали використовувати євро — міцнішу та стабільнішу валюту.

Ситуація з доларом значно погіршилася під час фінансової кризи, що розпочалася в США у 2008 р. та швидко набула загальносвітового характеру. Вона призвела до падіння обсягів виробництва, різкого зростання безробіття, скорочення соціальних програм, зниження рівня життя людей у США та в більшості країн світу. Оскільки криза виникла саме в США, багато економістів порівнюють її з Великою депресією 1930-х років.

Широкомасштабну боротьбу з проявами кризи довелося розпочати наступному Президентові США Бараку Обамі. який був обраний на цю посаду в листопаді 2008 р. На нього покладаються великі сподівання, які нелегко втілити в життя. Проте з плином часу соціально-економічна ситуація в країні стала покращуватися, рівень життя більшості населення стабілізується, соціальне напруження спадає.

Нова економічна філософія Білла Клінтона.

У листопаді 1992 р. перемогу на виборах президента здобув політичний діяч «нової хвилі» — лідер демократів Білл Клінтон, за якого проголосували 43 % виборців. Йому протистояв республіканець Джордж Буш, за якого віддали свої голоси 38 % американців. Техаському підприємцю, мільярдерові Россу Перо віддали голоси 19 % виборців. Після 12-річного перебування в Білому домі республіканців, демократи успадкували владу вже за нових політичних умов. Розпався Радянський Союз, припинив існування східний блок, зазнав краху комунізм, а СШ А залишилися єдиною наддержавою, безумовним світовим лідером.

Перемога Б. Клінтона, як стверджував популярний тижневик «Тіше», назвавши його в 1992 р. «людиною року», давала можливість оновлення Америки. Під час перевиборчої кампанії Б. Клінтон проголосив завдання відродження Америки та блискуче продемонстрував переваги деідеологізованої політики в епоху нового світового порядку.

Білл Клінтон Внутрішня політика адміністрації Б. Клінтона була спрямована на полегшення податкового тиску на середній клас, надання податкових пільг підприємствам, що створюють нові робочі місця, щорічне підвищення на 20 млрд доларів інвестицій у федеральні програми, здійснення реформи системи охорони здоров'я, яку президент хотів зробити доступною для більшості американців. Одночасно ставилося завдання скоротити вдвічі дефіцит федерального бюджету.

Адміністрація Б. Клінтона припинила розроблення й фінансування програми Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), яку в 1983 р. розпочав Р. Рейган. Це була довгострокова програма створення великомасштабної протиракетної оборони з елементами космічного базування.

Програма СОІ, можливості реалізації якої не були широко роз'яснені, породила атмосфера страху перед «космічним злом». Адміністрація Б. Клінтона вдалася до заходів щодо скорочення збройних сил США з одночасним Білл Клінтон підвищенням їх мобільності та боєготовності. Здійснювалися роботи з удосконалення системи протиракетної оборони (ГІРО) і стратегічних наступальних сил США, що забезпечили країні пріоритет у військовій сфері.

Утім, практична діяльність нової адміністрації, як завжди, наразилася на рішучу опозицію республіканців, які звинувачували демократів у посиленні ролі держави в економіці та збільшенні витрат бюджету.

На виборах 1996 р. президент Б. Клінтон знову здобув переконливу перемогу. За нього віддали свої голоси 49 % виборців. Республіканцям важко було щось протиставити головній тезі його виборчої кампанії — «американці живуть зараз краще, аніж чотири роки тому». В активі президента за роки його перебування в Білому домі було 10,5 млн нових робочих місць, збільшення мінімальної заробітної плати до 5 доларів 10 центів за годину, зменшення податків і дефіциту бюджету на 60 %.

3.Роль США в міжнародних відносинах наприкінці XX — на початку XXI ст.

Одним із головних завдань американської адміністрації в 1990-х роках було пристосування основних міжнародних організацій — НАТО, ООН, МВФ, Світового банку — до нової ситуації, що виникла внаслідок поразки комуністичної ідеології та закінчення «холодної війни». Демократи продовжували докладати зусиль, спрямованих на трансформування НАТО в політичну організацію, у якій Європа та Америка залишалися б тісно пов'язані одна з одною, а США, як і досі, відводилася провідна роль у європейських справах навіть після створення в Європі політичного та валютного союзів. У цьому аспекті американська дипломатія надавала великого значення розширенню НАТО на Схід та прийняттю до цієї організації нових членів. У липні 1997 р. було прийняте рішення про вступ до НАТО Угорщини, Польщі, Чехії.

Барак ОбамаУ наступні роки США активно підтримали приєднання до Північноатлантичного альянсу ряду країн Центральної та Східної Європи: Словаччини, Словенії, країн Прибалтики, пізніше Болгарії та Румунії, а на Бухарестському саміті (квітень 2008 р.) було прийнято рішення про вступ до НАТО Хорватії й Албанії.

Важливе місце в американській зовнішній політиці посідає, безумовно, Росія. Вона активно співпрацює з НАТО на основі спеціально прийнятих документів, починаючи з 1997 р., проте займає негативну позицію щодо приєднання до блоку нових держав Східної Європи, особливо тих, що мають спільний кордон із Росією. У цьому питанні наміри США та Росії значно відрізняються.

У цілому відносини США та Росії за 8 років президентства Дж. Буша-молодшого та В. Путіна, які перебували на своїх посадах у 2000-2008 рр., були достатньо конструктивними, хоча американський президент декілька разів неприємно здивував російського. Зокрема, у грудні 2001 р. Дж. Буш заявив про вихід США з Договору про обмеження ПРО (протиракетної оборони), укладеного між Сполученими Штатами та Радянським Союзом ще в 1972 р. Через рік (у грудні 2002 р.) він підписав указ про початок розгортання системи Національної проти-ракетної оборони, яка мала забезпечити захист території США від можливих ударів із боку тоталітарних режимів і міжнародних терористичних організацій. Як з'ясувалося, ця система потребує створення американських баз на території Польщі та Чехії. Хоча американський уряд усіляко переконував Росію, що ця система не спрямована проти неї, остання заявила, що в разі розміщення військ США на території Польщі та Чехії вона змушена буде вжити адекватних заходів.

Указ про створення системи Національної протиракетної оборони був одним з елементів воєнно-політичної доктрини США на початку XXI ст., яка все більше схиляється до використання воєнних і силових методів вирішення міжнародних проблем. Одним з її важливих принципів є положення, що США залишають за собою право завдавати превентивні удари по інших державах на випадок загрози дій терористів з їхніх територій. Адміністрація Дж. Буша-молодшого виходила з того, що не можна відвернути всі можливі атаки, тому потрібно знищувати джерела, де вони можуть виникати.

На виконання нової доктрини були спрямовані кілька важливих воєнних операцій. Перша з них — антитерористична операція США та їхніх союзників в Афганістані. Вона розпочалася в жовтні 2001 р. відразу після трагічних подій 11 вересня проти режиму талібів, які підтримували міжнародну терористичну організацію « Аль-Каїда» та її лідера Усаму бен Ладена, за американськими даними — організатора цих терактів. Дії США були підтримані багатьма країнами світу, чого не можна сказати про американську агресію проти Іраку, здійснену навесні 2003 р. Вона мала на меті знищити режим Саддама Хусейна, нібито причетний до виготовлення та збереження хімічної зброї масового знищення. Американська адміністрація так і не змогла надати світовій громадськості переконливі докази наявності цієї зброї в Іраку, однак війська Сполучених Штатів та їхніх союзників, насамперед Великої Британії, перебували там кілька років.

США не досягли особливих успіхів і в сусідньому з Іраком Близькосхідному регіоні, де, незважаючи на всі зусилля американців, запровадити різні варіанти припинення палестинсько-ізраїльського протистояння (наприклад, план урегулювання «Дорожня карта»), конфлікт між ворогуючими сторонами періодично загострюється, що призводить до численних людських жертв. Лише наступний президент Б. Обама відмовився від створення Національної системи протиракетної оборони і підписав договір (ПРО) з Росією.

Отже, після порівняно спокійного десятиріччя наприкінці XX ст., яке характеризувалося пануванням США у світових справах, розпочався період військового протистояння, проявів екстремізму та тероризму, у якому Сполученим Штагам необхідно боротися за відновлення свого лідерства, шукати нових союзників і партнерів. Деякі політологи вважають, що в міжнародних відносинах настала нова ера.

4.Політичний курс У. Клінтона. Зростання ролі США у міжнародних відносинах після розпаду СРСР.

Розпад СРСР вніс істотні зміни у зовнішню політику США.

1. Грудень 1991 р. Після розпаду СРСР американський президент привітав свій народ з перемогою у “холодній війні”.

2. США стали на шлях співробітництва з колишніми радянськими республіками, тепер незалежними державами.

3. США — один з найрозвиненіших центрів світового співтовариства.

4. Зникла глобальна ядерна загроза.

5. Залишилася загроза застосування сили в локальних конфліктах.

6. Виникла необхідність боротьби з міжнародним тероризмом, що змушує міжнародне співтовариство об’єднувати свої зусилля.

7. США намагаються використовувати свій потужний потенціал для становлення нового світового порядку. Основою цього є не тільки могутність США, а й провідна роль у “сімці”, у таких міжнародних організаціях, як Всесвітній Банк, МВФ тощо.

8. США взяли курс на збереження й закріплення лідерства у світі. На цьому шляху США чимало перешкод:

• насамперед з боку Росії — ядерного гіганта, якому важко змиритися з втратою своєї ролі у світі. У 2000 р. Росія декларувала можливість використання сили за межами Росії для захисту своїх інтересів.

• США відчувають економічну конкуренцію в Азії з боку Китаю (його економіка зростає на 8% у рік), Японії тощо.

Джордж Буш молодший Листопад 2000 р. На чергових виборах президента США з незначною перевагою в результаті довготривалих перерахунків голосів виборців перемогу здобув Джордж Буш від Республіканської партії над кандидатом від Демократичної партії А. Гором, колишнім віце-президентом за Б. Клінтона.

Джордж Буш став 43-м президентом США. Він продовжував політику попередника.

Проголосив три принципи свого правління.

• Толерантність у реалізації своїх поглядів.

• Сміливість у захисті суспільних інтересів.

• Справедливість.

1. 11 вересня 2001 р. Терористичні акти в СПІД, внаслідок яких було знищено Всесвітній торговий центр у Нью-Йорку, пошкоджено будівлю Пентагону у Вашингтоні — символи американської військової й фінансової могутності. Під руїнами нью-йоркських хмарочосів загинуло до 5 тис. осіб.

2. Конгрес США відразу ж прийняв рішення виділити 40 млрд доларів на боротьбу з тероризмом, а згодом виділив ще 320 млрд доларів на військові потреби.

3. Жовтень 2001 р. Воєнна операція антитерористичної коаліції під керівництвом США на території Афганістану. Режим талібів було повалено, владу передано перехідному уряду, в країну введено миротворчі стій.

4. 2002 р. У США створено Консультативну систему внутрішньої безпеки. Мета — координація дій усіх гілок влади стосовно визначення терористичних загроз та механізмів запобігання терористичним атакам.

5. У Виконавчій владі США було створено нову структуру — Управління національної безпеки США всередині країни. Завдання Управління — вироблення загальної стратегії боротьби з тероризмом.

6. Березень 2003 р. Початок антитерористичної операції США та Великої Британії проти тоталітарного режиму Саддама Хусейна в Іраку, звинуваченого у підтримці міжнародного тероризму, наявності хімічної та бактеріологічної зброї. Франція, ФРН, а також Росія не підтримали цієї операції. В Іраку створено перехідний уряд, але терористичні акти проти американських військ та військ її союзників у війні, проти миротворчих військ, проти цивільних громадян гуманітарної місії та тих, які беруть участь у відбудові Іраку, проти мирного населення тривають.

7. У США зростають витрати на військові потреби.

5.Відносини США з Україною

США визнали Україну 25 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома країнами було встановлено 3 січня 1992 р. З часу відновлення незалежності України США надають практичне сприяння її утвердженню як сучасної демократичної та економічно розвиненої європейської держави.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в США – Валерій Олексійович Чалий (вірчі грамоти вручив 03 серпня 2015 р.). Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні – Джеффрі Паятт (вірчі грамоти вручив 15 серпня 2013 р.).

Спільною заявою президентів України і США від 4 квітня 2005 р. започатковано стратегічний формат двосторонніх відносин. Згодом його було закріплено в Хартії про стратегічне партнерство (грудень 2008 р.).

Розвиток стратегічного партнерства між Україною та США є одним із ключових пріоритетів зовнішньої політики нашої держави.

Головним українсько-американським міждержавним органом, діяльність якого спрямована на реалізацію положень Хартії стратегічного партнерства, є двостороння Комісія стратегічного партнерства (КСП), в якій співголовують Міністр закордонних справ України і Державний секретар США. Її перше засідання відбулося в грудні 2009 р. у Вашингтоні, всього відбулося три засідання.

КСП координує діяльність шести міжгалузевих механізмів, до компетенції яких віднесено питання політичного діалогу і верховенства права, нерозповсюдження та експортного контролю, енергетичної і ядерної безпеки, науки і технологій, торгівлі й інвестицій, а також оборони. Діалог у торговельно-економічній сфері інституційно організований у формі двосторонньої Ради з питань торгівлі та інвестицій.

Протягом останніх років суттєво розширено договірно-правову базу співпраці. В цілому, між Україною і США укладено 143 міжнародно-правових документів.

Серед пріоритетних для української сторони питань співпраці зі США: мобілізація міжнародної спільноти на захист суверенітету та територіальної цілісності України, зміцнення обороноздатності й енергетичної безпеки України, залучення міжнародної допомоги для реалізації всеосяжних політичних, економічних та соціальних реформ, а також зміцнення верховенства права в Україні.

США продовжують залишатися найбільшим донором технічної допомоги Україні, зокрема з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Її обсяги, починаючи з 1992 р., склали понад 3 млрд. дол. США, що перевищує сумарні показники інших країн-донорів за цей період. Внесок США до Чорнобильських проектів складає понад 360 млн. дол.

На консульському напрямі пріоритетними для української сторони питаннями є захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб України, забезпечення гідних умов проживання і виховання усиновлених з України громадянами США дітей, лібералізація візової політики з боку США.

Позитивну динаміку зберігає міжпарламентська співпраця. Активну роль у розвитку двосторонніх відносин відіграють Групи сприяння Україні («Українські Кокуси») у Сенаті та Палаті представників Конгресу США, у Верховній Раді України діє Депутатська група з міжпарламентських зв’язків із Сполученими Штатами Америки. В рамках програми міжпарламентських обмінів відбуваються візити українських законодавців до США під егідою конгресової Комісії сприяння демократії.

Важливим фактором, який сприяє повнішій реалізації потенціалу співробітництва України і США, залишається присутність на території Сполучених Штатів численної української громади - понад 900 тис. американців українського походження (в американських україномовних виданнях йдеться про 2 млн українців). У зв’язку з цим, пріоритетним для Української держави залишається зміцнення зв’язків з українською громадою, сприяння забезпеченню її етнокультурних потреб.

Велика увага надається розширенню контактів між обома країнами, виведенню їх за межі обох столиць. Цьому сприяють проекти щодо встановлення і розширення побратимства на рівні міст обласного значення України та впливових міст США, а також щодо активізації існуючих і налагодження нових зв’язків між вищими навчальними закладами України і США. У рамках міжрегіонального співробітництва побратимські зв’язки встановлено між 23 містами двох країн.

6. Українці у США

Перший український емігрант в Америці Іван Богдан приплив з Джоном Смітом у колонію перших поселенців Джеймстаун у 1608 році. Богдан зустрів капітана Сміта під час, коли той воював з турками, був узятий у полон і втік із полону через Україну, Румунію, Угорщину та інші країни.Але великомасштабна українська іміграція до Америки почалась тільки з 1880 року.

Українська еміграція до США із Закарпаття, Галичини та Буковини розпочалася ще в останній чверті XIX століття, набравши масового характеру в період 1890-их років і до початку Першої світової війни. Вона тривала і в міжвоєнний період, хоча і в значно менших масштабах. Після Другої світової війни до США переїхало близько 100 тисяч біженців з України.Тепер кількість українців та осіб українського походження становить близько 976,314 осіб. Переважна більшість з них народилася уже в США, і тільки близько 20% становлять безпосередні емігранти. Близько третини осіб українського походження володіє українською мовою, бл. 143 тис. (15%) використовує її у побуті.

Українці мешкають досить компактно, причому близько половини їх загальної кількості припадає на північно-східні промислові штати Пенсильванія, Нью-Джерсі та Нью-Йорк. Розподіл українців за соціальними та професійними характеристиками в основному відповідає загальноамериканським пропорціям.