Меню

Тема 6. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924-1929).

Найважливіші досягнення в галузі освіти, науки, техніки, культури. Повсякденність.

План:

1. Удосконалення системи освіти, зростання рівня загальної технічної освіти в країнах Європи й Америки

2. Найважливіші досягнення науки

3. Технічний прогрес

Питання для самоконтролю

1. Які країни досягли найбільших успіхів у розвитку освіти в 1920-ті рр.?

2. Назвіть декілька імен відомих вам лауреатів Нобелівської премії у галузі фізики, хімії, медицини і фізіології.

3. Про кого йде мова? - «Австрійський лікар-психіатр зробив значний внесок у розвиток психіатрії».

4. Назовіть найвідоміші університети світу.

5. Назовіть найбільші технічні досягнення у ХХ сторіччі.

Література:

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня Історія c.239-265.

1. Вдосконалення системи освіти.

Масовий характер освіти. Зміна її структури і змісту. Новий технічний рівень виробництва, його ускладнення і спеціалізація, масовий характер і стандартизація вимагали поліпшення загальноосвітнього рівня та технічної підготовки населення. У XX ст. істотно змінювались структура і зміст освіти в різних країнах, вона ставала все більш масовою і доступною.

Змін зазнавав зміст освіти, що було обумовлено нагромадженням і систематизацією знань у різних галузях науки. Визначилась спеціалізація і диференціація освіти. Освіта все більше набувала прикладного характеру.

Особливості розвитку освіти в різних країнах. США. у США раніше ніж в інших країнах, була впроваджена загальна безкоштовна початкова і середня освіта. У 1920-ті рр. багато штатів ухвалили закони про загальну середню освіту, що забезпечило доступ до неї широких верств населення. Професійні школи, молодші коледжі випускали висококваліфікованих робітників. Система вищої освіти включала університети, інститути, коледжі з різними термінами навчання. Провідними навчальними закладами, всесвітньо відомими науковими центрами ставали Гарвардський, Стендфордський, Прінстонський, Колумбійський, Єльський університети, Массачусетський технологічний інститут та інші.
У Британії в 1918 р. був оприлюднений закон про освіту, за яким діти з 5 до 14 років обов'язково повинні були навчатися в школах. Лондонський, Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький університети - стали своєрідною Меккою для кращих наукових сил світу і залучали талановиту молодь з багатьох країн Європи, Америки, Азії та Африки. Освіта ставала доступною для різних соціальних верств суспільства. З 1920 р. жінки могли одержувати вищу освіту в Оксфорді.
Франція.Ще наприкінці XIX ст. в країні було обов'язкове навчання дітей незалежно від статі з 6 до 13 років. На початку XX ст. була затверджена нова структура середньої школи, яка зрівняла класичні та реальні навчальні заклади у праві надання подальшої освіти.
Німеччина.Центрами освіти і зосередження наукових сил країни стали Гейдельберзький, Кельнський, Лейпцизький, Берлінський університети.
Радянська Росія і СРСР.У Радянській Росії наркомат освіти прийняв у 1918 р. радикальну програму розвитку безкоштовної, обов'язкової й атеїстичної освіти. Одним із головних завдань «культурної революції» було формування нової «соціалістичної культури». Разом з тим нова влада багато зробила для ліквідації безграмотності в країні, де на 1917 р. 75 % населення не вміло читати і писати. Розвивалося навчання мовами народів СРСР, на 1921 р. у країні нараховувалося 244 вузи. При багатьох з них

2. Найважливіші досягнення науки.

Фізика. 1920-30-ті рр. були етапними в розвитку багатьох наук і насамперед фізики. У 1897 р. англійський фізик Дж. Томсон відкрив першу елементарну частку, яка входить до складу атома - електрон. У 1901 р. німецький фізик М. Планк встановив, що енергія виділяється не суцільним потоком, а окремими пучками - квантами. За розробку квантової теорії відомому вченому у 1918 р. було присуджено Нобелівську премію.

У 1905 р. німецький фізик А. Ейнштейн заклав основи теорії відносності, яка змусила переглянути багато традиційних уявлень про простір, час і рух. Визначаючи рух світла у вакуумі, залежність його напрямку і швидкості від джерела світла, вчений зробив висновок, що абсолютного, незалежного від спостерігача, простору і часу не існує.

Значний внесок у розвиток сучасної теоретичної й експериментальної фізики зробив видатний італійський фізик Е. Фермі, один із творців ядерної і нейтронної фізики, Нобелівський лауреат.

Розглянувши закони мікросвіту з позицій теорії відносності, відомий англійський учений П. Дірак у 1926-1927 рр. розробив новий напрямок фізичного знання - релятивістську квантову механіку.

У 1932 р. американський учений К. Андерсон знайшов цю «анти-частку» у складі космічних променів і назвав її позитроном. Було також установлено, що при деяких умовах електрони і позитрони можуть вза-ємопоглинатися, перетворюючись на частки електромагнітного випромінювання (фотони), чи, навпаки, виникати з фотонів. У цьому ж році англійський фізик Дж. Чедвік відкрив ще одну елементарну частку - нейтрон, - що не мала електричного заряду. Завдяки цьому відкриттю фізична інтерпретація періодичної системи елементів була в цілому завершена.

Відомий голландський фізик П. Дебай розширив знання про зв'язки між атомами і молекулами. Він розробив дипольну теорію діелектриків, а також рентгенівський метод дослідження полікристалічних матеріалів.

Досягнення фізики мали вплив і на інші науки. Поняття і методи, вироблені при вивченні мікросвіту, засвоювалися та застосовувалися в біологи, хімії і медицині, збагачували всі галузі природознавства.

Математика. Універсальногозначеннядляприродознавствау 1920-і рр. набули досягнення математичних наук - дослідження в галузі математичної логіки, теорії чисел, функціонального аналізу, топології та інші.

Найбільших успіхів досягли математичні школи в Німеччині, Франції, СРСР, США. Широку популярність здобули праці відомих математиків Д. Гільберта (Німеччина), Ж. Адамара (Франція), І. Виноградова (СРСР), Дж. Біркгофа (США).

Астрономія. Радіус доступної для досліджень частини Всесвіту надзвичайно збільшився. У 1930 р. за допомогою фотографії була відкрита дев'ята планета нашої сонячної системи - Плутон, існування якої раніше було визнано в результаті відповідних обчислень. Було відкрито безліч інших Галактик, що до цього здавалися скупченням первинної матерії. Те, що ці «скупчення» є «позагалактичними» (розташованими за межами нашої Галактики) зоряними системами, довів К. Лундмарк у 1920 р.

Біофізика і біохімія. Широке застосування фізичних і хімічних методів у дослідженнях з біології привело до створення біофізики і біохімії.

Учені проникли в таємниці будови білка, розпочали вивчення процесів обміну речовин, знайшли, а потім і отримали штучно перші вітаміни й антибіотики (стрептоміцин, пеніцилін). У дослідженні біологів використовувалися рентгеноскопія, електронні мікроскопи.

Медицина. У медицині почали використовуватися електрокардіографи і електроенцефалографи - апарати для дослідження діяльності серцевого м'яза і головного мозку. Великого прогресу було досягнуто у дослідженні живих тканин.

Величезне значення як для фізіології, так і для медицини мало вивчення вищої нервової діяльності академіком /. Павло-вим та його школою. Розроблена Павловим теорія умовних рефлексів дозволила розкрити зв'язок між зовнішніми подразнюючими агентами (зовнішнім середовищем) і відповідною діяльністю організму. Проблема взаємодії організму і зовнішнього середовища посіла центральне місце в розробці ключових питань теорії еволюції.

Значна роль у розвитку медицини і психіатрії в цей період належить австрійському вченому 3. Фрейду. Він розробив теорію психосексуального розвитку індивіда. У формуванні характеру і його патології він відводив головну роль переживанням раннього дитинства. Фрейд був одним з ініціаторів практичного застосування методу психоаналізу при лікуванні різних захворювань.

Науки про землю. Успіхи фізики і хімії вплинули на розвиток наук про Землю (геофізика, геохімія). Розвідка корисних копалин здобула у своє розпорядження нові методи пошукових робіт, нові прилади й інструменти.

3. ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС

Науково-технічний прогрес. Досягнення фундаментальних і галузевих наук почали широко впроваджуватися на практиці і сприяли появі та повсякденному використанню нових технологій, машин і механізмів.

Починаючи з XX ст., наука поступово перетворювалася на безпосередню продуктивну силу. У 1920-ті рр. почалася науково-технічна революція (НТР), яка багато в чому визначила розвиток сучасної цивілізації.

Масове виробництво і використання електроенергії. Електрика перетворилася у вирішальний фактор становлення нових енергоємних галузей промисловості та здійснення різних систем механізації й автоматизації технологічних процесів. Виробництво електроенергії зростало переважно за рахунок будівництва теплових електростанцій ( ТЕЦ), на які в цей період припадало близько 80% обсягів вироблення продукції. У країнах, які володіли великими водними ресурсами, почали будуватися гідроелектростанції (ГЕС). Інтенсивно створювалися енергетичні системи зі спільними електротехнічними мережами, що дозволили регулювати розподіл енергії між споживачами. З 1920-х рр. у СІЛА, а потім і в інших країнам розвивались засоби автоматизації в управлінні електростанціями.

Двигунобудування. На початку 1920-х рр. провідне місце належало двигунам внутрішнього згоряння, сумарна потужність яких становила 75% загальної потужності всіх первинних двигунів у світі (1920). Величезнии попит на двигуни внутрішнього згоряння переживала автомобільна і тракторна галузі промисловості. Широке застосування вони знайшли на морському та річковому транспорті й особливо в авіації. Тоді ж поряд з поршневими двигунами все більшої уваги фахівці почали приділяти газотурбінним і реактивним двигунам. Газотурбінні двигуни розроблялися вченими й інженерами Німеччини, Франції, Росії ще на початку XX ст.

Реактивні двигуни конструювалися на основі теоретичних робіт Р. Есно-Пельтрі (Франція), Р. Годдарда (США), Г. Оберта (Німеччина) та інших. У 1926 р. у США, а в 30-ті рр. в Німеччині і СРСР відбувся запуск перших ракет на рідкому паливі.

Тривалий час залишалися маловідомими на батьківщині розробки в галузі ракетобудування талановитого українського вченого Ю. Кондратюка. Його праці, перекладені англійською мовою, широко використовувалися в США для підготовки космічних експедицій на Місяць.

Машинобудування. Найбільш важливим нововведенням у техніці машинобудування стало спеціалізоване потоково-масове (конвеєрне ) виробництво. Саме в такому великосерійкому машинобудуванні широко здійснювався перехід до використання напівавтоматичних і автоматичних металообробних верстатів із твердосплавними різальними інструментами.

Масовий випуск виробів настійно вимагав їхньої стандартизації, зменшення різнотипності, добору найдоцільніших конструкцій і матеріалів, забезпечення взаємозамінності вузлів та деталей. Роботи з промислової стандартизації набули великого розмаху і були прирівняні до категорії державних програм спочатку у Великій Британії (1901), потім у США і Німеччині (1917), Франції (1918), СРСР (1924), у Японії й інших країнах.

Автомобілебудування. У першій половині XX ст. автомобілі ставали все більш дешевими, швидкими та доступними для покупців. Автомобіль став найпопулярнішим транспортним засобом, а автомобілебудування -найважливішою галуззю промисловості. Лідером автомобільної промисловості стали США, де фордівська модель у 1908 р. поклала початок масовому виробництву автомобілів. У 1929 р. на 100 жителів США припадало 21,7 автомобілів; у Британії і Франції - 3,2; а в Німеччині - 1. Центром автомобільної промисловості США став Детройт, де розмістилися корпорації «Форд», «Дженерал моторз» і «Крайслер моторз кар».

Видатна роль у розвитку світового автомобілебудування належить відомим інженерам і організаторам виробництва К. Бенцу, Г. Даймлеру, Ф. Порше (Німеччина), П. д'Левассору (Франція), Д. Дуранту, Г. Форду (США).

Авіація.

Надзвичайно швидко зростали темпи розвитку авіації. У 1903 р. брати Райт здійснили перший керований політ на своєму «Флайєр-1», виготовленому з дерева, дроту і тканини. Аеродинамічні дослідження, поступовий перехід до суцільнометалевих конструкцій (Г. Юнкере у Німеччині, А. Туполєв у СРСР), підвищення потужності двигунів визначило наростання швидкості польотів. У міжвоєнний період починається широкомасштабне застосування авіації як одного з основних засобів транспорту. Цьому передували льотні випробування і прокладання нових повітряних шляхів. У червні 1919 р. британські авіатори Дж. Елкок і А. Браун вперше перетнули Атлантичний океан, політ тривав 16 годин і 27 хвилин. У 1926 р. англійський пілот А. Кобем здійснив авіапереліт з Південної Англії в м. Кейптаун (Південна Африка). У 1927 р. американець Ч. Ліндберг за 33 години і ЗО хвилин зробив безпересадковий переліт з Нью-Йорка до Парижа.

Телебачення. Із середини 1920-х рр. почали здійснюватися телевізійні передачі. Перша система телепередач була продемонстрована в 20-ті рр. у Великій Британії Дж. Бердом.

Телеграф і телефон. У 1926 р. був установлений трансатлантичний телефонний зв'язок між Лондоном і Нью-Йорком, заснований на використанні досягнень радіотехніки. Перші досліди у сфері радіомовлення були виконані в 1919 р. у Радянській Росії, Франції, Великій Британії (1922), Німеччині (1923) та в інших країнах.

Розвиток технічних можливостей кінематографа. У 1920-ті рр. після багатьох невдалих спроб окремо відтворити зображення і супроводжуючий його звук, записаний на грамофонних дисках, у Німеччині, США, СРСР удалося розробити оптичні методи звукозапису на плівці, що поклали початок широкому поширенню звукового кіно.