Тема 5. Період повоєнної кризи та революцій ( 1917 – 1923 роки).

Революції 1918 року в Німеччині та Угорщині. Прихід до влади фашистів в Італії

Мета :

- ознайомити з причинами, розвитком та наслідками революцій, встановити причинно – наслідкові зв’язки між ними;

- розвивати навики самостійної роботи з підручником, іншими джерелами інформації;

- виховувати гуманізм, толерантне ставлення до людей , їх точок зору, відповідальне ставлення до навчання, своїх обов’язків.

План

1. Революція в Німеччині.

2. Революція в Угорщині.

3. Прихід до влади фашистів в Італії.

Ключові терміни та поняття :

Республіка, СДПН, НСДПН, «соціальна республіка» , «Веймарська республіка», рейхстаг, «вільні міста», «пивний путч», фашизм, нацизм, корпоративна система, світова пролетарська революція, терор, Мала Антанта.

Питання для самоперевірки :

1. Головні досягнення листопадової революції в Німеччині?

2. Причини , хід та наслідки революції в Угорщині?

3. Причини ліквідації радянської влади в Угорщині?

4. Наслідки ПСВ для Італії? Криза парламентаризму.

5. Прихід фашистів до влади.

6. Встановлення фашистської диктатури. Корпоративна система.

Література:

1. .Я.Щупак, Л.В.Морозова. Всесвітня історія.- Запоріжжя.;Прем’єр,2010, с. 149 - 160

2.Я.М.Бердичевський. Всесвітня історія. 10, клас.-К.; «АСК», 2003, с.134-137; с.148-154; с.189-192

3.Т.В.Ладиченко. Всесвітня історія. 10, клас.-К.; «АСК»,2007, с. 143-151; 134-141; 194-200

Листопадова революція 1918 р. у Німеччині і Комп'єнське перемир'я Початок революції.

З жовтня 1918 р. імператор (кайзер) Вільгельм II призначив канцлером (главою уряду) принцаМ. Баденського, якому було доручено негайно звернутися до президента США В. Вільсона з проханням про перемир'я і укладання мирного договору.

Американський президент у відповідь вимагав ще до початку переговорів виведення німецьких військ із загарбаних територій, створення відповідального перед рейхстагом уряду і зречення кайзера.

Наростання загальної кризи і наближення капітуляції Німеччини в Першій світовій війні призвели до революції. Вона почалася З листопада 1918 р. повстанням моряків німецького флоту в Кілі, яке перекинулося на інші міста.

9 листопада почалось збройне повстання в Берліні, учасники якого до середини дня захопили місто. Був сформований коаліційний уряд - Рада народних уповноважених (РНУ), - до складу якого увійшли представники СДПН і НСДПН. Очолив його лідер соціал-демократів Фрідріх Еберт. .

За кілька годин до цієї події було повідомлено про зречення імператора Вільгельма II від престолу. Відрікшись від престолу, Вільгельм у ніч на 10 листопада втік до Голландії. Так, через 47 років після створення прuпинила своє існування Німецька імперія.

Суперечності серед учасників Листопадової революції. 9 листопада Ф Шейдеман, один з лідерів СДПН, оголосив про утворення демократичної республіки. У той же день лідер ліворадикалів К. Лібкнехт оголосив про утворення соціалістичної республіки в Німеччині.

Більшість соціал-демократів прагнули уникнути громадянської війн і політичної радикалізації. Натомість ліві соціал-демократи брали приклад з російських більшовиків і прагнули забезпечити свою більшість у робітничих радах, які сформувалися під час революції.

Підписання перемир'я. Головнокомандувач німецької армії Я. Гінденбург, не гаючи часу, надіслав телеграму німецькій делегації, яка була на переговорах із французьким маршалом Ф. Фошем, що очолював армію Антанти. Він санкціонував укладання перемир'я на умовах союзників.

Перемир'я було підписано в Комп'єнському лісі 11 листопада 1918 р Німеччина обіцяла негайно вивести війська з усіх загарбаних територій (у тому числі і з російської), звільнити усіх військовополонених і передати Антанті величезну кількість гармат, кулеметів, паровозів, автомобілів, літаків, підводних човнів і бойових кораблів. Так завершилася Перша світова війна, хоча остаточний мирний договір ще треба було підписати.

Програма і реформи РНУ. 12 листопада уряд опублікував програм, дій. Скасовувався облоговий стан воєнного часу, проголошувалася свобод, слова, зібрань, асоціацій, оголошувалася амністія політичним в'язням, за проваджувалося рівне виборче право при прямому і таємному голосуванні..

Важливим аспектом діяльності РНУ стала ЇЇ соціальна політика. Уряд приступив до працевлаштування демобілізованих солдатів і безробітних, ;нрішення проблем соціального забезпечення, регулювання економічних . соціальних відносин. Передбачалося прийняти закон про 8-годинний росочий день.

РНУ використовувала попередній чиновницький апарат державного управління. Уряд уклав з верховним командуванням армії угоду про тільну підтримку громадського порядку, заборонив стихійно створюваним радам втручатися в командування армійськими підрозділами, у діяльність судових органів.

Діяльність німецьких комуністів. На середину грудня 1918 р. в німецькій революції визначилися ліві групи , які виступали за соціалістичну революцію, за передачу влади радам робітничих депутатів. Вони надихалися прикладом Радянської Росії.

Напроти, лідери СДПН дотримувалися помірковано-реформістської позиції і вважали першорядно важливим скликання Установчих зборів хія вироблення і прийняття конституції країни. Ця вимога знаходила нгароку підтримку, у тому числі і з боку відроджених ліберальних і консервативних партій, котрі тепер виступали під вивісками «народних», « демократичних », « національних ».

Тим часом комуністи рвалися до влади. Під керівництвом лідерів «Спартака» К. Лібкнехта і Р. Люксембург ЗО грудня 1918 р. була створена Комуністична партія Німеччини (КПН).

УГОРЩИНА

Революція 1918 року

Розпад імперії. У 1918 р. Австро-Угорська імперія припинила своє існування. Війна, у якій країна втратила 1,2 млн чоловік убитими і пораненими і понад 300 тис. полоненими, різко загострила економічне і поліічне становище в країні. Посилилися революційні настрої в суспільстві.

Відповідно до маніфесту австрійського імператора Карпа (він же був королем Угорщини) від 16 жовтня 1918 р., почалося перетворення імперії на союзну державу. В Угорщині була створена Національна рада на чолі з графом М. Карої.

Демократична революція почалась ЗО жовтня 1918 р. Основною вимогою широких народних мас Угорщини було проведення реформ, а імператор Карл був їхнім рішучим противником. На хвилі революційного піднесення 16 листопада 1918 р. Національна Рада проголосила Угорщину республікою. Уряд країни, очолений М. Карої, взявся здійснювати демократичні реформи. Було встановлене загальне, рівне і пряме виборче право, ухвалені закони про свободу зборів, дозволялося створення політичних організацій, був прийнятий закон про 8-годинний робочий день.

Основним підсумком демократичної революції 1918 р. стало утворення незалежної Угорської держави.

Зростання впливу комуністів. В Угорщині був досить сильним вплив комуністів, які в листопаді 1918 р. утворили Комуністичну партію Угорщини (КПУ). Вона складалася здебільшого з військовополонених-угорців на чолі з Бела Куном, які повернулись з Росії і пройшли там «більшовицькі університети». Комуністи закликали до соціалістичної революції за радянським зразком. Вони почали активну роботу з розширення гзого впливу в Радах, створюваних по всій країнам

Соціалістична революція в Угорщині в 1919 р. і встановлення комуністичної диктатури

Наростання кризи. Зовнішнє і внутрішнє становище молодої республіки буж важким. Країни Антанти в ультимативнії формі вимагали від переможеної Угорщини звільнення територій, призначених для її сусідів - Румунії, Чехословаччини, Коро лівства сербів, хорватів і словенців.

Уряд Карої не виконав вимог держав переможниць. Країни Антанти виріши.-»

запобігти заворушенням і запропонували ввести війська до Угорщини тиском подій кабінет Карої пішов у відставку.

Проте соціал-демократи все-таки створили свій уряд і звернулися « комуністів з пропозицією взяти в ньому участь. Комуністи, розумів що за ними стоїть досить велика кількість прихильників, запропонуй соціал-демократам об'єднався, але на комуністичній платформі

Встановлення комуністичної диктатури. 21 березня 1919 р. була утворена об'єднана Соціалістична партія Угорщини (СПУ), де комуністам лежала домінуюча роль. Нова партія оголосила, що бере владу у свої руки і взяла курс на встановлення диктатури пролетаріату.

Заходи нової влади, встановлення необмеженої диктатури комуністів викликали вкрай негативне ставлення поміркованих соціал-демократів і, там більше, представників центристських і правих політичних сил. Вони замагали ліквідації радянської влади в країні.

Протистояння диктатурі. Проти Угорської Радянської Республіки єднаним фронтом виступили держави Антанти, які прагнули ізолювати Угорщину від Радянської Росії. У квітні 1919 р. на територію УРР були зведені французькі війська (південь країни), почали наступ румунські і чехословацькі частинці.

Угорській Червоній армії, однак, вдалося розгромити чехословацькі іійська, і вона вступила на територію Словаччини, де за угорським зразком була створена Словацька Радянська Республіка, яка, щоправда, проіснувала менш ніж місяць.

Тим часом адмірал колишнього австро-угорського флоту М. Хорті почав формувати свою армію, яка складалася з колишніх офіцерів угорської королівської армії. Румунські й чехословацькі війська в квітні - травні 1919 р. відтіснили Червону армію до ріки Тиси, захопивши майже половину території Угорщини. Надії на наступ військ Радянської Росії не виправдалися, тому що її армія була скована на фронтах Громадянської війни.

Протистояння диктатурі зростало. Влітку 1919 р. в Будапешті й у деяких інших містах спалахнули антирадянські повстання, які незабаром були жорстоко придушені загонами угорських червоноармійців.

Падіння диктатури. У країні відбулася господарська катастрофа, заходи радянської влади були малоефективні і не знаходили підтримки серед населення. Угорщина залишалася в економічній блокаді, а комуністичний уряд фактично не контролював ситуацію в країні. 1 серпня під натиском наступаючих румунських і чехословацьких військ він пішов у відставку. У нових умовах уряд Угорщини очолили профспілкові і соціал- демократичні лідери.

4 серпня 1919 р. румунські й чехословацькі війська увійшли в Будапешт. Проіснувавши 133 дні, комуністична влада в країні була повалена.

ПРИХІД ФАШИСТІВ ДО ВЛАДИ Б. МУССОЛІНЇ

Перша програма

В основі першої програми фашистського руху лежали три головні ідеї:

• співробітництво всіх соціальних груп;

• сильна державна влада, що забезпечувала б це співробітництво;

• націоналізм («нація понад усе!»).

Фашисти висунули в цій програмі і демократичні вимоги, запозичені у Народної партії й у соціалістів: скликання Установчих зборів, проголошення республіки, загальне виборче право, гарантії громадянських свобод.

Були в програмі й такі соціальні вимоги, як запровадження прогресивного податку, конфіскація 25 % прибутків військових підприємств, передача землі селянам., встановлення %-тодштого робочого дня, участь робітників в управлінні виробництвом і навіть соціалізація окремих підприємств. Згодом, прийшовши до влади, фашисти забули про цю програму, підтвердивши тим самим її демагогічний характер.

Соціальна база фашизму

Спочатку фашистська організація налічувала декілька десятків чоловік, але поступово вона розширила свої ряди, головним чином за рахунок колишніх фронтовиків. Ця маса розлючених на увесь світ людей була переповнена невдоволенням. Фашисти намагались вербувати на свій бік насамперед молодих фронтовиків, серед яких відбувалося політичне роз межування. Невелика частина їх поповнила ліворадикальний рух. Іші здебільшого вихідці з родин дрібних підприємців, службовців та інтелігенції, що отримали на війні звання і почесті, не збиралися займатнии скромною працею конторників, вчителів, техніків, тим більше що Італія давно страждала від надлишку працівників цих професій. Різкі фрази ефектні жести, демагогічна фразеологія — усе це приваблювало молодь готову на що завгодно, аби не тягти ярмо прозаїчного існування.

У рядах фашистів знайшли своє місце і Люмпени, і частина анархіст ськи налаштованих сільських і міських робітників, які були розчаровані провалом революційного руху і прагнули безпосередньої дії.

Як видно, соціальний склад фашистського руху був дуже різнорідний і його учасники пов'язували з рухом різні, іноді навіть суперечливі наїав: одні бачили в ньому запоруку порядку, інші - силу оновлення. З фашистами були зв'язані і представники великого капіталу, які мали великїй вплив на правлячі кола країни. Усі вони вбачали у фашизмі силу, що могла б забезпечити стабільність у країні з огляду на їхні інтереси.

Перші кроки фашистського уряду

Уряд Муссоліні одразу ж скасував 8~годинний (в окремих випадках 9-годинний) робочий день, зменшив заробітну плату робітникам та службовцям, обмежив права профспілок, відібрав у селян захоплену ними в поміщиків землю і повернув її колишнім власникам. З іншого боку, уряд анулював податкову заборгованість промисловців і крупних землевласників і понизив ставки оподаткування капіталу.

У перші роки перебування при владі фашисти не зважувалися відкрито заборонити опозиційні партії, робітничі та профспілкові організації, хоча й переслідували їх. Фашистський режим тільки зароджувався і не мав достатньої міцності, не мав збройних сил як своєї опори.

З іншого боку, відразу ж після перевороту, незважаючи на збереженню парламентських форм правління, з'явилися два нових державних інститути: у грудні 1922 р, виникла «Велика фашистська рада» (ВФР), а в січні 1923 р. королівським декретом було закріплене створення фашистської міліції, що відтепер стала називатись «Добровільна міліція національна: безпеки» (ДМНБ), ВФР робила висновки щодо законопроектів перед поданням їх у парламент, контролював діяльність самого уряду. Створенням ДМНБ Муссоліні прагнув домогтися переваги виконавчої влади в особі фашистського уряду над законодавчою і особі короля і парламенту. Передачі ДМНБ у підпорядкування Муссоліні підсилювала його особисту владу.

У квітні 1924 р. відбулися чергові парламентські вибори, на яких фашисти змогли досягти успіху лише шляхом розгнузданого терору. Соціаліст Дж. Маттеотті, що виступав і парламенті з викриттям нового режиму, був незабаром убитий фашистам.