Сунь Ятсен

Президент Китайської республіки

Час на посаді:

1 січня 1912 — 10 березня 1912

Віце-президент Лі Юаньхун

Наступник Юань Шикай

Народився 12 листопада 1866 Чжуншань

Помер 12 березня 1925 Пекін

Політична партія Гоміньдан

Дружина Лю Мушен (1885—1915), Каору Оцукі (1903–1906), Сун Цінлін (1915–1925)

Діти Сунь Фо, Сунь Ян, Сунь Ван, Фуміко Міягава

Релігія Конгрегаціоналізм

Сунь Ятсен (12 листопада 1866 – 12 березня 1925) – китайський лікар, революціонер та політичний діяч. Як найвизначнішого засновника Китайської Республіки, Сунь Ятсена часто називають «Батьком нації» (國父), в чому сходяться як Китайська Народна Республіка так і Республіка Китай. Він відіграв важливу роль у поваленні династії Цін під час Синьхайської революції. Сунь Ятсен був першим тимчасовим президентом Республіки Китай, після її заснування у 1912 році, а згодом став одним із засновників та лідером партії Гоміньдан. Сунь Ятсен був об’єднуючою фігурою в постімперському Китаї і залишається унікальним серед китайських політиків 20 століття, оскільки є популярним в народі по обидві сторони Тайваньської протоки.

Хоча Сунь Ятсен вважається одним із найвизначніших лідерів сучасного Китаю, його політичне життя було постійною боротьбою, яка часто завершувалася вигнанням. Сунь Ятсен не дожив до часу коли його партії вдалося консолідувати свою владу над країною в ході Північного походу. Головна спадщина Сунь Ятсена полягає в розробленій ним політичній філософії, відомій як три принципи народу: націоналізм, народовладдя, народний добробут.

Сільське життя

Сунь Ятсен народився 12 листопада 1866 року у сім’ї Хакка в селі Цуйхен, повіту Сяншань (пізніше Чжуншань), префектури Гуанчжоу, провінції Гуандун в Імперії Цін[1]. Він був третім сином у сім’ї селянина, і вже у віці шести років, поряд з іншими сільськогосподарським обов’язками, пас корів.

Роки навчання

В 10 років, Сунь Ятсен почав шукати можливість отримати освіту. В цей час він зустрів свого друга дитинства Лу Хао-дун. У віці 13 років у 1878 році після декількох років у місцевій школі, Сунь Ятсен переїхав жити до свого старшого брата , Сунь Мей (孫眉) в Гонолулу.

Згодом Сунь Ятсен навчався в школі Іолані, де він вивчив англійську мову, історію Великобританії, математику та християнство. Зовсім не володіючи спочатку англійською мовою він вивчив її так швидко, що отримав приз за видатні досягнення від короля Давида Калакауа. Сунь Ятсен вступив до коледжу Оаху (нині школа Пунахоу) для подальшого навчання на один семестр. У 1883 році він незабаром був відправлений додому в Китай, оскільки його брат починає побоюватися, що Сунь Ятсен прийме християнство.

У 1886 році Сунь Ятсен вивчав медицину у шпиталі Гуанчжоу Боцзи під керівництвом християнського місіонера Джона Г. Кера. Зрештою у 1892 році він закінчив Гонконгський медичний коледж для китайців (попередник Університету Гонконга). Примітно, що в своєму класі з 12 студентів, тільки два здобули вищу освіту, Сунь Ятсен був один з них.

У 1894 році заснував антиманьчжурську революційну організацію «Союз відродження Китаю». Після невдалої спроби повстання Сунь Ятсен емігрував за кордон, подорожував Європою, США, Канадою і Японією, збираючи гроші на революційну боротьбу. У 1905 році в Токіо очолив об'єднання китайських революційних організацій – Китайський революційний об'єднаний союз, «Тунменхой».

Після перемоги Учанського повстання в жовтні 1911 року Сунь Ятсен повернувся до Китаю і був вибраний тимчасовим президентом Китайської республіки, але незабаром був змушений залишити цей пост командувачу імператорської армії Юань Шикаю. У 1912 Сунь Ятсен створив партію Гоміньдан, а у 1913 році проголосив початок другої революції, але зазнав фіаско і втік до Японії.

У 1922 відбулося зіткнення між ним і Чень Цзюнмінем. У 1923 році Сунь Ятсен оголосив про створення Кантонального уряду і, щоб відбити японську агресію і об'єднати Китай, пішов на співпрацю з комуністами, з надією на військову фінансову підтримку Комінтерну. Він вважав вищою метою створити могутню державу, яка зможе зайняти місце серед наддержав, що належить їй по праву.

Сунь Ятсен помер від раку печінки 12 березня 1925 року в Пекіні й був похований у Нанкіні.

Політичні погляди

В історію світової політичної думки Сунь Ятсен увійшов своїм вченням про три принципи народу і конституцію п'яти гілок влади. Ідея про три принципи народу ґрунтувалвсь на таких поняттях як націоналізм, народовладдя, народний добробут. Ідея ж про п’ять гілок влади полягала в необхідності ідеального демократичної держави, що керується наступними гілками: законодавчою, судовою, виконавчою, селективною і контрольною.

Сунь Ятсена навіть порівнюють з великими Конфуцієм і Мен-цзи. Кажуть, що вони просто вірили, що їхнє призначення – врятувати Китай від роз’єднаності. Але при цьому ні Конфуцій, ні Мен-цзи не змогли здійснити свої ідеї на практиці. Сунь Ятсен, навпаки, увійшов в історію Китаю не як мислитель, а як видатний політичний діяч. Його навіть називають «Конфуцієм в реальній політиці». Сунь Ятсен працював над тим, щоб в Китаї була проведена економічна реформа – перерозподіл земельної власності під гаслом «земля – селянам». Ще Сунь Ятсен часто говорив, що потрібно прийти до нової концепції, яка спростовує старий народний вираз: «Пізнати просто, здійснити на практиці важко». Сунь Ятсен знав, що тільки нове ставлення до практики здатне революціонізувати Китай, і він завжди був на шляху досягнення практичного результату.