Мігель Прімо де Рівера-і-Орбанеха

Мігель Прімо де Рівера-і-Орбанеха (ісп. Miguel Primo de Rivera у Orbaneja) маркіз де Естелья (8 січня 1870, Кадіс — 16 березня 1930, Париж) — іспанський державний діяч, генерал.

Здійснивши державний переворот 13 вересня 1923 року, очолив уряд і став фактичним диктатором Іспанії. В 1925 встановив у країні військово-монархічну диктатуру. В 1930 у зв'язку з економічною кризою й піднесенням революційного руху вийшов у відставку, емігрував.

Диктатура Прімо де Рівери (1923-1930)

Прийшовши до влади, Рівера замість цивільного уряду створив військову директорію, запровадив сувору урядову цензуру, заборонив ІКП. У своїх діях він спирався на військових, яким надав ряд привілеїв. Водночас він почав репресії проти автономістських настроїв серед басків, каталонців та галісійців. В Іспанії було встановлено жорстокий авторитарний режим. Тиск демократичних сил, наростання загального невдоволення примусили диктатора замінити військову директорію цивільним урядом. Ліві партії вели проти режиму безперервну боротьбу. Зростав вплив профспілок. Знову по всій країні розгорнулися терористичні акти анархо-синдикалістів. Виявляло своє невдоволення безземельне селянство. Навіть середній клас почав відходити від диктатора. Прімо де Рівера гарячково шукав виходу з політичної кризи і навіть робив спроби демократизації режиму. Зокрема, він виступив за скликання Національної асамблеї, що мала виконувати роль кортесів парламенту, проте це не врятувало генерала. Навіть генерали-реакціонери розірвали стосунки з Ріверою, щоб не компрометувати себе. В січні 1930 р. Прімо де Рівера подав у відставку.

Биография

Родился в семье военных, его предки и родственники занимали посты военного министра, фельдмаршала, губернатора Филиппин, вице-короля Ла-Платы. В возрасте 14 лет поступил в военное училище, затем участвовал в кампаниях в Марокко и на Кубе, служил на Филиппинах, быстро продвигаясь по службе. Впоследствии, уже в Испании, был последовательно начальником валенсийского, мадридского и барселонского военного округов. На последнем посту, активно участвуя в борьбе с анархистами и сблизившись с консервативными политиками, 13 сентября 1923 года совершил государственный переворот. Было приостановлено действие конституции, распущены правительство и парламент, введена цензура. С согласия короля создана «военная директория» во главе с Примо де Риверой.

Генералу удалось переломить в пользу Испании положение в Марокко, где страна до этого потерпела ряд позорных поражений, остановить анархистский террор. Развивалась национальная промышленность, автопарк за 6 лет вырос в 2 раза.

В 1925 году военная директория была преобразована в гражданскую. Ещё до этого Примо де Ривера организовал партию Патриотический союз. Однако у диктатуры не было чётко выраженной идеологии, кроме идей общеконсервативного толка. Отношения с Римом Муссолини не шли дальше взаимного уважения.

Было создано «Национальное консультативное собрание», разработан проект конституции.

Тем не менее, коренные проблемы, стоявшие перед страной, решены не были. На фоне общественного недовольства М.Примо де Ривера 28 января 1930 вынужден подать в отставку (главой правительства становится на короткое время генерал Д.Беренгер). Примо де Ривера уезжает в Париж и умирает через 6 недель.

Его сын Хосе Антонио — основатель партии Испанская Фаланга. Дочь Пилар была до 1977 года руководителем женской секции Фаланги.