Ю́зеф Кле́менс Пілсу́дський

Народився 5 грудня 1867 Зулув, Російська імперія

Помер 12 травня 1935 Варшава, Польща

Діяльність політик, військовий діяч

Титул прем`єр, маршал Польщі

Кожен з нас - історія. І кожен з нас обов'язково залишає після собі слід. В одних цей слід більш глибокий і чіткий, в інших менше, але всі вони утворюють дорогу, і ця дорога - історія.

Всесвітня історія зберігає в собі пам'ять про різних політичних діячів,які внесли в життя багатьох поколінь несподівані повороти, часом божевільні, а часом гідні навіть лаврів слави, що вплинуло на всі подальші події та долі багатьох людей, аж до наших днів.

Юзеф Пілсудський є одним з таких неординарних особистостей, який викликає безліч спірних питань.

Юзеф Пілсудський - фашистський диктатор Польщі, діяльність якого тривала з 1926 по 1935 р. Він народився в 1867 р. в шляхетській родині на Валентині. У 1885 р. закінчив гімназію. Навчався на медичному факультеті

Харківського інституту, звідки був виключений за участь у студентських виступах. З часом він закінчив Віденського університетів. У цей період належав до польської патріотичної організації «Єдність», яка підтримувала контакти з «Народною Волею».

У 1887 р. Пілсудський був заарештований царськими властями, звинувачений у підготовці замаху на Олександра II і засуджений до 5-ти років заслання в

Сибір. Насправді, хоча Пілсудський і був терористом, він виступав проти замаху на царя.

У 1888-1892 рр.. на засланні Шляхетцкій націоналіст Пілсудський був затятим ворогом польського і російського революційного руху,революційного польсько-російського союзу.

У 1892 р. повернувся із заслання у Вільно і прилучився до створюється, в той час Польської соціалістичної партії, де став одним з її засновників,яку Пілсудський та інші націоналісти перетворили на націоналістичну і реформістську організацію. З 1894 р. він став членом Центрального робочого комітету. Наприкінці 1890-х рр.. організував видавництво партійного органу «Работник».

На основі даних з довідника з історії України ми дізнаємося, що в початку 1900-х рр.. Пілсудський жив у Львові і Лондоні. Після початку в 1904р. російсько-японської війни він відправився в Токіо з метою встановлення контактів та співпраці з японською розвідкою. Потім за завданням японського генерального штабу підготував акти диверсій у так званої російської Польщі. В умовах революції, що почалася 1905-1907 рр.. став створювати політичних в'язнів», які мають мету відвернути робочий клас від революційної боротьби проти самодержавства і перешкодити крепнувшему незалежність Польщі робітничого класу з російським робітничим класом.

У 1906 р. під тиском робочих низів Пілсудський і його «бойова організація »були виключені з ППС. У 1907 р. Пілсудський зі своїми однодумцями створив буржуазно-націоналістичну «ППС - революційну фракцію ».

На основі інформації з Великої радянської енциклопедії ми дізнаємося, що в 1908 Пілсудський зв'язався з австро-угорським генеральним штабом і на його завданням утворив в Польщі диверсійно-терористичну організацію «Стрілець».

У 1910 р. був обраний головним комендантом Тимчасової комісії організацій по боротьбі за незалежність Польщі, що діяли в Галичині. Досягнення незалежності Польщею вважав можливим завдяки умови розгрому Російської імперії у війні з Австро-Угорщиною і Німеччиною. Встановив і підтримував зв'язки з австро-німецьким генеральним штабом.

З 1914 Пілсудський командував однією з бригад польських легіонерів,билися в роки першої світової війни на боці австро-німецьких імперіалістів. Потім створив нову таємну шпигунсько-терористичну угруповання «польську військову організацію».

Коли в 1916 р. явно виявилася нездатність центральних держав добитися перемоги, Пілсудський вступив в таємні відносини з урядами Англії та Франції. У той же час Пілсудський не порвав з австро-німецькими імперіалістами і керував у 1917 р. військовим департаментом Тимчасового державної ради, створеного ним на окупованій під час війни території так званої російської Польщі. У липні 1917 р. внаслідок тертя з австро-німецьким командуванням був інтернований і вивезений німецьким командуванням до Німеччини, і поміщений у в'язниці міста Марієнбурга. Причиною того послужила відмова прийняти присягу німецькому кайзеру.

У листопаді 1918 р. був доставлений до Варшави для участі в боротьбі проти революційного руху польських робітників і селян, що розгорнувся під впливом Жовтневої революції в Росії.

За підтримки першого ватажків ППС і куркульських лідерів селянських партій, «Польської військової організації», «польських легіонів», польських та іноземних імперіалістів Пілсудський був проголошений «начальником держави »(диктатором). Очолив боротьбу за утвердження в Польщі влади поміщиків і капіталістів і перетворення Польщі в плацдарм і знаряддя імперіалістичної агресії проти Радянської держави, зігравши значну роль в організації пост тимчасового керівника Польської держава в 1920 р. Пілсудський, проводив агресивну політику стосовно Західноукраїнської народної республіки. У квітні 1919перекинув на український фронт армію генерала Ю. Галлера, яка призначалась Антантою виключно для ведення воєнних дій проти більшовиків. Ставши перед загрозою широкомасштабної війни з РСФРР, Пілсудський, з метою формування спільного антибільшовицького фронту,підтримував С. Петлюру в боротьбі проти Радянської Росії і уклав Варшавський договір 1920 р.

У квітні 1920 р. Пілсудський став першим маршалом Польщі і до кінця 1922р. залишався главою держави, жорстоко переслідуючи революційний рух трудящих Польщі. Вів польсько-радянську війну 1920 і підписав Ризький мирний договір 1921 р.

У міжвоєнний період у зовнішній політиці орієнтувався на співпрацю з Великобританією і виступав за досягнення порозуміння з Німеччиною, вважаючи головним противником СРСР.

У 1922-1926 рр.. відійшов від активного політичного життя.

У середині травня 1926 Пілсудський за допомогою військової сили здійснив державний переворот. Добився відставки президента Войцеховського і прем'єра уряду В. Вітоса. З 1.05.1926 р. Національні збори (сейм і сенат) обрали Пілсудського президентом, але він відмовився (згодом президентом став І. Мосціцький).

З 1926 Пілсудський призначений Головним інспектором Збройних Сил Польщі, що давало йому всю повноту влади над армією. Встановив режим «Санації», внаслідок чого розпочалося політична і господарська стабілізація, уніфікація органів влади. У 1926-1928 рр.. і з 1930 р. Пілсудський прем'єр-міністр Польщі.

Незважаючи на те, що польський уряд надавав фінансову підтримку уряду Української Народної Республіки, а деякі політики з найближчого оточення прем'єра були знайомі з українською проблематикою, Пілсудський нічого не зробив для припинення антиукраїнської політики місцевої адміністрації у Західній Україні.

В вересні-жовтні 1930 за розпорядженням уряду Пілсудського на окупованих Польщею українських землях силами армії і поліції було здійснено жорстокі репресивні акції щодо українського населення,розраховані на придушення українського національно-визвольного руху.

У вересні 1934 за ініціативою Пілсудського була запропонована угода про забезпечення прав національних меншин, яке було відхилена міністром закордонних справ Польщі Й. Беком. За Пілсудського у травні 1935 р. була прийнята нова конституція Польщі.

Виходячи з історичних даних про особу Юзефа Пілсудського, можна сказати, що це була людина дії, одержимий жорстоким божевіллям диктаторства, влада, завоюванням і пригніченням народу.