Олександр Цанков

Олександр Цолов Цанков (болг. Александър Цолов Цанков; 29 червня 1879, м.Оряхово — 27 липня 1959, м.Буенос-Айрес, Аргентина) — болгарський політичний діяч правого спрямування, прем'єр-міністр (1923—1926), економіст. Академік Болгарської академії наук (1935. Один з визнаних лідерів у боротьбі з комуністичною загрозою в міжвоєнній Європі. Організатор білого терору після атентату у Софійському храмі Воскресіння Господнього (1925).
Цанков також був головою XXI (1926-1927) та XXII (1927-1930) Звичайних Народних Зборів.
 

Біографія

Нар. у м. Оряхово, гімназію закінчив у м. Русе. Вивчав право у Софійському університеті Св. Климента Охридського (1901-1904), економіку в Мюнхені, Бреслау/Вроцлаві, Берліні (1904-1907). У цей час був членом Болгарської робітничої соціал-демократичної партії, але 1907 навазжди полишає зв'язки із лівими політичними рухами.

Працює у Болгарському національному банку та Міністерстві торгівлі та землеробства. 1911-1923 — викладач економіки у Софійському університеті.
 

Політик

Народна платформа

1921 Цанков один із засновників партії Народния сговор (Народна платформа), яка повела боротьбу з популярними лівими партіями та урядовою диктатурою Болгарського землеробського народного союзу (БЗНС) та особисто прем'єром Александром Стамболійським. НС бере активну участь у підготовці Перевороту 9 вересня 1923, а після його успіху Цанков очолює коаліційний уряд і партію Демократическия сговор.
 

Боротьба з повстаннями

За його правління вибухнуло Червневе та Вересневе повстання 1923 — його інспірував Комуністичний інтернаціонал за прямої підтримки спецслужб СРСР. Учасники заколоту були жорстоко покарані, але в масові розправи були втягнуті не лише військові та поліцейські частини, але й парамілітарні громадські організації, що поставило країну на межу громадянської війни. Також у приборканні повстання брали участь боївки Внтурішньої Македонської Революційної Організації (ВМРО), які контролювали так звану Пірінську Македонію.
 

Цанков і Україна

Хоча Вересневе повстання мало виразно лівацький та промосковський характер, дипломатії СРСР вдалося роздмухати цілу антиболгарську істерію в міжвоєнній Європі. Низку політичних емігрантів-біженців з Болгарії прийняла Сербія, Греція та навіть комуністична Україна. Одному з таких болгар присвячена новела відомого письменника Михайла Ялового, який згадує, між іншим, Цанковський терор.

1924 Цанков розвиває боротьбу з «більшовицько-комуністичною небезпекою» і добивається прийняття Закону про захист держави. Тоді ж оголошено поза законом Болгарську комуністичну партію та її сателітів — Партію праці, Загальний робітничий синдикат, Болгарську комуністичну молодіжну спілку.
 

Червоний та білий терор

Але вже 1925 терористи з числа БКП провели найжахливіший атентат в історії Європи — у церкві Воскресіння Господнього у Софії, під час недільної відправи, підірвано потужну бомбу. У результаті загинули близько 500 людей, в т.ч. десятки генералів, члени уряду, жінки, діти. Цанков вдався до білого терору аби помститися його організаторам та імовірним групам підтримки. Масові позасудові розправи призведи до смерті й відомих діячів болгарської культури: Гео Мілева, Серґея Румянцева, Христо Ясенова.

На цьому тлі сусідні країни розгорнули антиболгарську істерію, яка того ж таки 1925 поставила Болгарію на межу війни із Сербією та Грецією — через спірні території. Єдиним зонвішньополітичним союзником Цанкова залишалася Італія, якою керував одіозний Муссоліні.
 

Відставка

1926 Цанков відправлений у відставку, на його місце прийшов Андрей Ляпчев. Проте сам Цанков залишився в уряді на посаді Міністра освіти, не полишаючи активної політики до поч. Другої Світової війни. У 1930-их очолював низку парамілітарних рухів, які симпатизували німецькій НСДАП Адольфа Гітлера.
 

Уряд в екзилі

Емігрував з Болгарії лише 2 вересня 1944 — з наступом сталінських військ та комуністичних партизанів. Але не полишив активної політики. У Відні створив Болгарський уряд в екзилі, який було визнано країнами-союзниками Німеччини. Цанков почав діяльно формувати Визвольну армію Болгарії, основою якої мав стати Болгарський полк гренадерів СС. Ця бойова частина, створена у листопаді 1944, ще встигла взяти участь у боях із сталіністами. Але невдовзі Цанков здається американським військам, які, втім, не видали його комуністичній Болгарії.

1949 Цанков, за згодою США, залишає Європу та оселюється в Аргентині. Написав цікаві мемуари.
Родина. Дружина Марія Урумова Цанкова, дві дочки: Мілка Цанкова та Славка Цанкова.
 

Сучасні оцінки

Роки комуністичної пропаганди та інтелегнтських рефлексій на загибель поета Гео Мілева радикально вплинули на оцінки Цанкова у сучасній Болгарії. Цей політик має стійку недобру славу, яка підживлюється талановитими художніми та кінематографічними роботами (стрічка «Стежками безслідно зниклих»). Шляхетності антицанковській позиції особливо надала донька загиблого Гео Мілева — Леда, яка була директром БНТ, а заразом відомою поетесою та дитячою письменницею.