Арістід Бріан

Арістід Бріан (фр. Aristide Briand, 28 березня 1862 - 7 березня 1932) — французький політик, один із лідерів Французької секції робітничого інтернаціоналу.

Арістід Бріан 11 разів займав посаду прем'єр-міністра, кілька разів був міністром закордонних справ Франції. Разом із Жаном Жоресом заснував газету «Юманіте». Лауреат Нобелівської премії Миру за 1926 рік. Один з «батьків-фундаторів» європейської інтеграції. Був прихильником «Федеративної Європи» (Сполучених Штатів Європи), концепцію якої запропонував Лізі Націй у 1929 році. У документі, званому «Меморандумом Бріана», пропонував створити «тривалі уряди солідарності на базі міжнародних угод». 20 тис. км нових кордонів, що виникли в Європі внаслідок Версальського миру, вважав негативним явищем. Стверджував, що у федеративній Європі держави-члени мають зберігати свій суверенітет і цілковиту політичну незалежність, однак слід забезпечити вільне переміщення товарів, капіталів та осіб. Проте Ліга Націй не зважила на пропозицію Бріана.

Нобелівський лауреат Арістід Бріан (Briand)

За роль в укладенні Локарнського пакту і дружньому діалозі Франції й Німеччини

Роки життя: 1862 - 1932 рр.

Французький державний діяч А.Бріан народився 28 березня 1862 р. у Нанті. Навчався в Нантському ліцеї. Діставши ступінь, зайнявся юридичною практикою і певний час видавав власну газету. Не досягнувши успіху як адвокат, Бріан захоплюється журналістикою та політикою. 1902 р. він обирається в палату депутатів, а в березні 1906 р. стає міністром народної освіти й культу. Через два роки Бріан стає міністром юстиції. Коли в липні 1909 р. уряд Клемансо пав, Бріан став прем'єр-міністром. У жовтні 1910 р. страйкують залізничники, і народні хвилювання призводять до перестановки в кабінеті міністрів, але зберегти коаліцію більшості не вдається, і в лютому 1911 р. Бріан йде у відставку. З 1912 р. Бріан – міністр юстиції в кабінеті Раймона Пуанкаре, якого він змінив на посаді прем'єр-міністра. У жовтні 1915 р. він очолив уряд національного примирення, перебуваючи на посаді прем'єр-міністра й міністра закордонних справ. В березні 1917 р. Бріан іде у відставку, а в січні 1921 р. стає прем'єр-міністром. У квітні 1925 р. обіймаючи пост міністра закордонних справ, залишається на цій посаді п'ять з половиною років у різних французьких урядах. 9 лютого 1925 р. міністр закордонних справ Німеччини Густав Штреземан звертається до Французького уряду з пропозицією підписати спільний договір про ненапад між Великою Британією, Францією й Німеччиною, що гарантує франко-германський кордон. Бріан починає секретні переговори зі Штреземаном, британським міністром закордонних справ Дж.Остіном Чемберленом й представниками колишніх супротивників Німеччини. Мета Бріана полягала в тому, щоб забезпечити безпеку Франції шляхом подолання несправедливості Версальського договору. У жовтні 1925 р. результати переговорів були оголошені в Локарно (Швейцарія) під час зустрічей міністрів закордонних справ семи європейських країн. Для Франції особливо важливі були положення, що передбачали демілітаризацію Рейнської області, військову допомогу Франції, Польщі, Чехословаччини у випадку нападу на них, міжнародні гарантії післявоєнного франко-німецького кордону. За роль в укладенні Локарнського пакту і дружньому діалозі Франції й Німеччини Бріан був відзначений Нобелівською премією миру 1926 р., яку він поділив зі своїм німецьким партнером Густавом Штреземаном. На президентських виборах 1931 р. Бріан потерпів поразку. Менше, ніж через рік, 1932 р. він помер у Парижі.