ВСТУП.

Соціально-економічний розвиток У світі на початку XX ст. сприяв поліпшенню матеріального становища людей, особливо в розвинутих країнах Європи та Північної Америки. Розбудовувалися міста, у Парижі й Лондоні, Берліні й Москві зводилися небачені до того семи-десятиповерхові будинки, а за океаном з'явилися хмарочоси у 18-20 та більше поверхів. Міста ставали більш комфортними для життя. Люди користувалися все більш швидкими та зручними технічними засобами передачі інформації. Автомобілі, пароплави ставали більш досконалими, нечуваними темпами поширювалася мережа залізниць.Державна влада в демократичних країнах проводила соціальні реформи, підтримувала громадський порядок, прагнула задовольнити інтереси всіх верств населення, збалансувати їх. Під захистом держави знаходилась приватна власність, гарантувалась свобода підприємництва та

Світовим центром науки і культури була Європа. Найважливішими науковими осередками стали університети, наукові відкриття все швид ше запроваджувалися у виробництво, їхніми плодами користувалися все більше людей. Розпочалася науково-технічна революція, збагачуючи людей небаченими можливостями задоволення матеріальних і духовних потреб, проте й спричиняючи наростання екологічних та шших проблем, що набули глобального, загальнолюдського значення.

Складні процеси в культурі сприяли noдальшому звільненню самовираження митців, створенню чудових творів мистецтва та літерату рн що ставали доступними для людей. До культурного життя залучалися широкі верстви населення, демократизувалася освіта. Моральні цінності поступово сприймалися все більшою частиною людства.

Тож не дивно, що ці часи здобули назву «la belle poque» (з французької- «щаслива епоха»). Однак насправді розквіт торкнувся лише

декількох країн, до яких належали насамперед Велика Британія, Франція, США, Канада, дещо пізніше - Німеччина. Економічне та культурне піднесення переживали також Росія, Австро-Угорщина та Італія.

Проте зростання протистояння між воєнно -політичними блоками, гонка озброєнь, наростання шовіністичних тенденцій у країнах призвели до розв'язання Першої світової війни, яка стала найкривавіїпою подією та першою загальнолюдською катастрофою в історії людства.

Після закінчення війни людство сподівалося на усвідомлення її уроків, але несправедливе повоєнне облаштування світу, конфлікти всередині країн породили протиріччя, які несли в собі зародки нової світової війни. Соціально-економічний та культурний розвиток викликав зміни у народонаселенні. У розвинутих країнах Європи та Північної Америки посилювалися процеси урбанізації - дедалі більша частина населення мешкала у містах. У періоди економічного піднесення (1900-1914, 1924-1929) зростав життєвий рівень людей, науково-технічні досягнення використовувалися для покращення умов праці та життя.Продовжувалася міграція населення європейських країн до США, Канади (серед них чимало було українців з Австро-Угорщини та Росії), а також до Австралії, Нової Зеландії.

Був закінчений колоніальний розподіл світу між провідними державами. Найбільші колоніальні імперії утворили Велика Британія та Франція, які витіснили з провідних позицій «старі метрополії» - Іспанію, Португалію і Голландію. Англійці говорили, що над британськими володіннями «ніколи не заходить сонце». У 1900 р. британаські колонії охоплювали територію площею 32,7 млн кв. км, що становило половину всіх колоніальних володінь світу. Кількість населення британських колоній сягала 368 млн чоловік - удесятеро більше від населення самої Великої Британії.

Населення всієї Африки, значної частини Азії, Океанії опинилось уекономічній, соціальній, національній залежності від метрополій. У 1914 р. на територіях, що були залежними від європейських держав, мешкало близько однієї третини усього людства.

Зростала загальна кількість населення у світі. У другій половиш XIX ст. населення світу зросло у 1,5 раза, збільшуючись приблизно на 17 млн чоловік на рік. З другої половини XVIII ст. (від початку промис іого перевороту) до XX ст. найшвидше

ЄВРОПІ де піднімалося виробництво, відбувалось піднесення рівня життя населення в основному вже не в індустріально розвинутій Європі, а в Азii Африці та Америці. У 1900 р. чисельність населення світу складала 1,630 мільярда чоловік, а в 1927 р. - вже 2 мільярди.