Тема 6. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924-1929).Доба «процвітання» в США, визрівання умов світової економічної кризи.

ЗМІНА СТАТУСУ США У СВІТІ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Перша світова війна дала сильний поштовх економічному розвитку США і посилила їхній політичний вплив у світі. США не зазнали на собі того масового руйнування, якому піддавалася протягом чотирьох років війни Європа. Людські втрати збройних сил США були порівняно невеликі: приблизно 50 тис. убитими і близько 250 тис. пораненими.

Сполучені Штати успішно використовували події в Європі для свого подальшого збагачення. Вони виступили в ролі головного постачальника військових матеріалів, продовольства і сировини для воюючих держав. Загальний чистий прибуток всіх американських корпорацій упродовж 1914-1918 рр. становив 33,6 млрд доларів.

Гігантські кошти, які опинилися в розпорядженні корпорацій, забезпечили нові інвестиції в американську економіку. Промислове піднесення збільшило питому вагу США у світовому промисловому виробництві.

Війна відкрила для США небачені раніше можливості для розширення виробництва, у країні скоротилося безробіття. Середньомісячний заробіток американського робітника в 1920 р. становив 1407 доларів, збільшившись у порівнянні з довоєнним рівнем майже вдвічі. Правда, позначалося і зростання вартості життя. За даними міністерства праці, прожитковий мінімум родини з 5 осіб коливався від 2 до 2,5 тис. доларів на місяць.

Іншим найважливішим підсумком війни стала зміна міжнародного фінансового статусу США: вони перетворилися на основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк став міжнародним фінансовим центром.

Величезну роль у розвитку країни відіграла імміграція до США. У 1900-1914 рр. у країну прибуло 14 млн чоловік з Польщі, Росії, Австрії, Італії, Англії, Німеччини, Ірландії й інших країн Європи.

Рятуючись від політичних катаклізмів, переслідувань, безпросвітної убогості, відсутності перспективи в житті на американській землі, іммігранти досить швидко знаходили застосування своїх сил і здібностей. Вони ставали активними громадянами суспільства, посилюючи потенціал нової для них батьківщини.

Президентство У. Гардінга

В умовах невдоволення підсумками Паризької конференції й умовами эрсальеького миру, а також економічної кризи 1920-1921 рр., коли почався спад виробництва і збільшувалося безробіття, на президентських виборах 1920 р. до влади прийшли республіканці. їхній кандидат У. Гардінг значно випередив демократа Дж. Кокса. Республіканці завоювали також стійку більшість і в обох палатах Конгресу.

Уряд Гардінга з самого початку рішуче висловився проти політики державного регулювання. Президент закликав до істотного скорочення державних витрат на соціальну допомогу. Серйозною реформою в політичній сфері було надання виборчих прав жінкам згідно з XIX поправкою до Конституції США, яка набрала чинності в 1920 р.

У країні почали переважати консервативні настрої. Найяскравіший тому приклад - запровадження «сухого закону». XVIII поправка до Конституції США (1920) заборонила виготовлення і продаж алкогольних напоїв на території США.

«Сухий закон» обернувся в 20-ті рр. зростанням організованої злочинності, створенням цілої системи нелегального поширення спиртних напоїв. У 1933 р. ця поправка була скасована.

Незважаючи на ослаблення економічних функцій держави, у підприємців з'явилося чимало можливостей для одержання урядових субсидій. Крім того, адміністрація Гардінга анулювала закон про податок на прибуток, був фактично скасований контроль над цінами.

Заради прибутку підприємці не зупинялися перед порушенням законів. Корупція і махінації деяких чиновників і інших осіб, близьких до президента, почали компрометувати самого главу держави. І лише раптова смерть Гардінга в 1923 р. врятувала його від ганьби подальших викриттів.

Президентство Куліджа

Відповідно до Конституції США, президентську посаду зайняв віце-президент К. Кулідж.

Кулідж Калвін (1872-1933)- 30-й президент США в 1923-1929 рр, від Республіканської партії; віце-президент у 1921-1923 рр. Народився в сім'ї фермера. З 1898 р. після закінчення коледжу працював адвокатом. Обирався мером м. Нортхемптона, з 1912 р. - сенатор, у 1916-1918 рр. був віце-губернатором, а в 1919- 1920 рр. - губернатором штату Массачусетс. Президент США з 1923 р.

Справа Америки - бізнес - так визначив новий президент основний курс своєї політики. К. Кулідж, як і його попередники, відкидав концепцію державного регулювання соціально-економічних відносин, рішуче виступив на захист «принципу індивідуальної відповідальності» кожного американця за результати своєї діяльності.

Зовнішня політика США в 20-х рр.

За розпорядженням президента Гардінга в березні 1922 р. всі американські війська, що знаходилися в Рейнській зоні, поверталися на батьківщину. З іншого боку, США багато зусиль доклали для відродження сильної Німеччини з метою послабити

позиції Великої Британії і Франції в європейських справах. Після мирного договору з Німеччиною 1921р. було укладено угоду про дружбу і торгівлю між США і Німеччиною. США були ініціатором прийняття плану Дауеса, спрямованого на відновлення економічного потенціалу Німеччини.

У відносинах із СРСР американська адміністрація дотримувалась жорсткого курсу. 21 березня 1923 р. державний секретар Ч. Х'юз заявив, що США не визнають СРСР, поки він не поверне зовнішні борги і не відшкодує збитки іноземним громадянам, які втратили в цій країні власність.

ПЕРІОД «ПРОСПЕРИТІ» («ПРОЦВІТАННЯ»)

Подолання післявоєнної кризи

На 1922 р. США змогли подолати економічні труднощі, викликані наслідками Першої світової війни і кризою 1920-1921 рр. Республіканські адміністрації (і особливо уряд К. Куліджа) надавали найрізноманітніші пільги корпораціям, стимулювали зовнішню торгівлю, будівництво торговельного флоту, проводили політику протекціонізму. У суспільстві буквально витав дух підприємництва. Діловий успіх ставав вищим критерієм особистості американця, насаджувалися принципи індивідуалізму і навіть ідеї національної переваги американців над іншими народами.

Слід зазначити, що американці, які знали собі ціну, дійсно були зайняті творчою працею. Будучи впевненими в конституційному захисті принципів приватної власності з боку держави, вони прагнули досягти матеріального добробуту, примножуючи при цьому могутність своєї країни.

Передумови економічного піднесення

Економічне піднесення у США почалося раніше, ніж в інших країнах - у 1922 р. - і продовжувалося до осені 1929 р. Пов'язані з ним посилення позицій США у світовій економіці, підвищення рівня життя американців отримали в історії назву «проспериті», або «американське процвітання».

Передумови «проспериті»

1. Перетворення США на світовий фінансовий центр. Країна стала світовим кредитором.

2. Зростаючий в світі попит на відносно дешеві та якісні американські товари.

3. Політична стабільність у країні, фінансова міць, величезні резерви внутрішнього ринку, політика держави сприяла господарській діяльності.

4. Масове оновлення основного капіталу, яке склало основу раціоналізації стандартизації виробництва.

5. Зростання ефективності праці забезпечило збільшення виробітку на одного працівника, який у 1923-1926 рр. зріс у середньому на 43 %

6. Розвиток фундаментальних досліджень і впровадження наукової організації праці сприяли збільшенню її продуктивності й розвитку економіки.

7. Швидко розвивались сталеливарна, нафтодобувна промисловість, електроенергетика, а також нові галузі виробництва: автомобілебудування, хімічна промисловість, виробництво синтетичних металів, радіотехніка.

США – світовий лідер в економічному розвитку

У результаті економічного піднесення різко зросла питома вага США у світовій економіці. На кінець 20-х рр. вони давали 48 % промислового виробництва усього західного світу, виробляючи продукції на 10 % більше, ніж Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія і Японія разом узяті.

Символом американського «процвітання» став автомобіль.

ВИЗРІВАННЯ УМОВ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Крах на Нью-Йоркський фондовій біржі

Період економічної стабілізації в Європі і СIIIА закінчився в один день -24 жовтня 1929 р., коли на Нью-Йоркській фондовій біржі було продано 12,8 млн акцій, що було в 1,5 раза більше, ніж будь-коли до цього.

Курс цінних паперів став стрімко падати, і через п'ять днів було встановлено новий рекорд продажу акцій - 16,4 млн. При цьому падіння курсу акцій майже не припинялося понад три роки, і на березень 1933 р. їхня загальна вартість зменшилася у 4,5 раза.

Передумови кризи

Кризи надвиробництва бували і раніше, багато вчених навіть знаходили в їхній повторюваності деяку закономірність. Однак затяжна криза 1929-1933 рр., названа «великою депресією», не мала собі рівних в історії і мала всесвітній характер.

Безпосередньою причиною її стали біржові спекуляції, у результаті яких продажний курс акцій значно перевищував їхню реальну вартість.

Такі «мильні бульбашки» не могли врешті-решт не лопнути.

Проте причини «великої депресії» цим не вичерпувалися. У перші десятиліття XX ст., насамперед у США, у промислове виробництво активно впроваджувалися досягнення науки і техніки, що дозволяли принципово змінити його характер. При цьому система ринкових відносин, регулювання споживання і попиту залишалися старими і вже не відповідали стрімкому зростанню виробництва. В окремих галузях спостерігалося затоварення. Виробникам доводилося знищувати товари, скорочувати обсяги виробництва, що неминуче вело до масового безробіття.

Значною мірою економічна криза стала наслідком удару, завданого світовому господарству війною 1914-1918 рр. і діями держав-переможниць після її завершення. Традиційні господарські зв'язки були порушені, світова економіка була перевантажена борговими зобов'язаннями. Війна породила зростання американської економіки і перетворила США на світового кредитора. Уся світова економіка почала залежати від благополуччя американської економіки, але саме воно виявилося неміцним.

Масове конвеєрне виробництво аж ніяк не привело до масового споживання. Розподіл національного доходу був надто нерівномірним.

Дуже нестійкою була і фінансова система США.