Тема 3. Перша світова війна 1914-1918рр..

Кампанії 1915-1916 рр.

ВОЄННІ ДІЇ У 1915 р.

Події на Східному фронті

Стратегічна ситуація на фронтах на початку 1915 р. Перехід до по- зиційної війни на Заході зруйнував плани німецького командування.Водночас дії російських військ у 1914 р. показали, що Східний фронт є серйозною загрозою для блоку Центральних держав. Союзниця Німеччини, Австро-Угорщина, перебувала в такому важкому стані, що їй загрожував вихід із війни. Нестача сил не дозволяла німецькому командуванню вести наступ одночасно на двох фронтах – Західному і Східному. Плани німецького командування. Відсутність сильних польових укріплень у російської армії та недостатнє забезпечення озброєнням і боєприпасами схилили німецьке командування до рішення: обороняючись на Заході, спрямувати у 1915 р. головний удар проти Росії. Це мало вивести її з війни, примусити заключити вигідний мир, що надало б Німеччині можливість кинути всі сили на розгром супротивника на Заході. Німецьке командування задумало запобігти російському наступу і розгромити росіян, завдавши їм ударів із Східної Пруссії і в Галичині. Під час зимової битви у лютому 1915 р. на Мазурських озерах німецькі війська розгромили 10-тисячну російську армію, примусивши її залишити Східну Пруссію. Однак вирішальної переваги вони не досягли. Російські війська завдали контрударів і відкинули противника до кордону. У результаті план глибокого обходу правого флангу російських військ провалився. У березні 1915 р. 1-а російська армія під командуванням О. Брусилова після важких боїв захопила фортецю Перемишль. Перехід російської армії до стратегічної оборони. У квітні німецько- австрійські війська прорвали російський фронт у районі Горлиці. У травні–червні 1915 р. російські війська повністю залишили Галичину. Одночасно німецькі війська намагались оточити російські частини в районі Варшави. Західні союзники не надали допомоги Росії. У липні– серпні 1915 р. російські війська залишили всю територію Польщі. На середину жовтня фронт стабілізувався. Під час кампанії 1915 р. були повністю втрачені території, зайняті російськими військами у перші 4 місяці війни. Проте російське командування, перейшовши до стратегічної оборони, зуміло вивести свої армії з-під ударів супротивника і зупинити його просування. Виснажені австро-німецькі армії у жовтні змушені були також перейти до оборони по всьому фронту. Німеччина опинилась перед необхідністю продовжувати війну на два фронти. Основний тягар боротьби у війні несла Росія. Це забезпечило Франції та Англії перепочинок для мобілізації економіки на потреби війни. Невдача країн Антанти в боях за Дарданелли Початок операції. У лютому 1915 р. англійські та французькі воєнні кораблі почали обстріли турецьких оборонних споруд у районі Дарданелл. Дарданелльська операція була здійснена для нанесення відволікаючого удару по Туреччині, що мало послабити натиск на росіян, які вели боротьбу з турками на Кавказі. Спочатку планувалась морська операція, проте згодом стало зрозуміло, що необхідно організувати комбіновані морську та сухопутну операції. На початку війни у Туреччини було лише дві дивізії для захисту протоки. Проте на час висадки військ Антанти вона мала вже 6 дивізій (у союзників було лише 5 дивізій), а також мала перевагу в міцних природних укріпленнях. Невдалий наступ. 25 квітня 1915 р. війська союзників висадились у двох пунктах на Галліпольському півострові. Долаючи колючий дріт і кулеметний вогонь, наступаючі угруповання захопили плацдарм. Однак турки контролювали висоти, через що англійські, австралійські та новозеландські війська не змогли просунутися вперед. Врешті, як і на Західному фронті, тут запанувало затишшя. Наступ на півдні також виявився безуспішним. Англійський уряд вирішив вивести війська. Цим і завершилась у січні 1916 р. Дарданелльська операція. Протоки так і не були захоплені союзниками. Вступ у війну Італії й Болгарії Вступ у війну Італії. 23 травня 1915 р. Італія оголосила війну Австро-Угорщині, підписавши в Лондоні секретний договір із союзниками. Італія денонсувала договір про Троїстий союз, який зв’язував її з Центральними державами. Відповідно до Лондонського договору Італії було обіцяно Трентіно, Південний Тіроль, Трієст, Істрію та інші переважно італомовні регіони Австро-Угорщини. Ще на початку війни Італія проголосила свій нейтралітет тому, що Троїстий союз не зобов’язував її брати участь в агресивній війні. Проте головною причиною дій Італії було прагнення отримати нові території за рахунок Австро-Угорщини. Окрім того, на 1915 р. громадська думка в Італії почала схилятися на користь Антанти. Італія володіла обмеженими можливостями для ведення війни. Її армія мала невисоку боєздатність, особливо після лівійської кампанії. Наступ італійців зустрів відсіч, і бої в 1915 р. почали носити позиційний характер. Вступ у війну Болгарії. Болгарія відступила від пронімецької політики у 1913 р. на користь зближення з Австро-Угорщиною. Однак перед початком війни болгарський уряд намагався отримати велику позику від німецьких банкірів та підприємців, і в цей же час велися переговори про укладення договору з Німеччиною, якій симпатизував болгарський цар. Однак головне місце в політиці болгарського уряду приділялось поверненню територій, утрачених під час другої Балканської війни (1913). Влітку 1915 р. країни Антанти доклали зусиль, щоб підштовхнути Болгарію до оголошення війни Туреччині, пропонуючи їй поступки у Македонії, але Греція і Сербія були проти такого розвитку подій. Отже, Болгарія зробила вибір на користь спільних дій із Троїстим союзом. Згідно із секретною конвенцією, підписаною у вересні 1915 р. з Центральними державами, у жовтні 1915 р. Болгарія вступила у війну на боці Центральних держав, розпочавши наступ на Сербію. За часом це збіглося з австро- німецьким наступом на сербів із півночі. Хоча Болгарія виступила лише проти Сербії, країни Антанти негайно оголосили їй війну.

ВОЄННІ ДІЇ У 1916 р.

Ситуація у воюючих країнах на початку 1916 р.

1916 р. почався наступом російських військ на Кавказі. У лютому вони захопили турецьку фортецю Ерзерум. Тим часом в Англії парламент ухвалив закон про загальну військову повинність, проти якого виступали профспілки та лейбористи. За впровадження цього закону голосували консерватори і деякі ліберали на чолі з Д. Ллойд Джорджем, У цей ж період у столиці Німеччини вибухнув продовольчий бунт — у Берліні катастрофічно не вистачало продуктів харчування. Застосування варварських засобів ведення війни Німецьке командування не зупинялось перед застосуванням варварських засобів ведення війни. Ще під час другої Іпрсько'і битви між німецькими і французькими військами на території Бельгії навесні 1915 р. німецьке командування вперше віддало наказ про застосування отруйного газу-хлору. Отруйний газ був використаний на ділянці фронту завширшки 6 км. Вітер поніс гази до французьких окопів, де і виявилась їхня отруйна дія. Велика кількість солдат загинула одразу: обличчя людей почорніли; блюючи кров'ю, вони вмирали в страшних муках. Проте бажаного успіху досягнуто не було.

Плани німецького командування

На початок 1916 р. співвідношення сил на фронтах було не на користь Центральних держав (286 дивізій Центрального блоку проти 365 дивізій Антанти). За цих умов німецьке командування вирішило перенести головний удар на Захід, де виникла загроза з боку зміцнілих армій Франції та Англії. Однак недостатня кількість сил не дозволяла Німеччині здійснити загальний наступ по всьому Західному фронту, і німецьке командування вирішило завдати удару в районі Вердена, який був опорою для всього Французького фронту. У разі успіху німців у районі Вердена розладнувалась вся система французької оборони і відкривався шлях до Парижа. Верденська битва (лютий ~ грудень 1916 р.) Під час Верденської операції, розпочатої 21 лютого 1916 p., німецьке командування не досягло поставлених завдань, незважаючи на величезні зусилля і втрати. Французи зуміли утримати фронт, а здійснена російським командуванням у березні Нароцька операція примусила німецьке зсомандування припинити атаки під Верденом. Не принесли німцям успіху нові спроби оволодіти Верденом у квітні й травні. Згодом, у зв'язку з масштабними операціями російського Південно- Західного фронту та англо-французьких військ на р. Соммі, німці під Верденом перейшли до оборони, а в жовтні-грудні французькі війська перейшли в контрнаступ і ціною великих людських втрат майже відновили становище, яке було до початку бойових дій. Верденська битва стала однією з найкривавіших на той час битв в історії людства. У «Верденській м'ясорубці» було «перемелено» понад 120 дивізій, у тому числі 70 французьких і 50 німецьких.  

Бій на річці Соммі (липень - листопад 1916 р.)

Наступ англо-французьких військ на р. Соммі, що розпочався 1 липня 1916 p., незважаючи на трикратну кількісну перевагу в живій сялі англійців і французів, розвивався дуже повільно, тому що німецьке командування встигало підвозити підкріплення. 15 вересня англійці вперше застосували нові бойові машини - таки, які викликали у німецьких солдат страх і паніку. Битва нар. Соммі засвідчила про перехід від використання живої сили до застосування техніки, що призвело до величезної кількості людських жертв. Наприкінці листопада бої припинились. За п'ять місяців боїв англійці і французи на фронті в 35 км просунулись всього на 10 км вглиб, втративши при цьому 900 тис. чоловік. Втрати німецьких військ становили 538 тис. чоловік. Верденська битва і бої на річці Соммі були найкровопролитнішими за роки війни на Західному фронті. Вони відзначалися масовим застосуванням артилерії, піхоти, кавалерії, але не принесли успіху жодній із сторін. Головна причина цієї рівноваги полягала в безумовній перевазі оборонних методів ведення війни над наступальними. Кровопролитні бої кампанії 1916 р. не спричинили реалізацію планів сторін, але стратегічна ініціатива перейшла до Антанти. Німецьке командування змушене було перейти на всіх фронтах до оборони внаслідок нестачі сил.  

Брусиловський прорив (червень - серпень 1916 р.)

У розпалі боїв під Верденом Франція знову звернулась до Росії за допомогою. У червні 1916 р. 8-а російська армія під командуванням генерала О. Каледіна просунулась у район Луцька. Австрійська лінія оборони розвалилась. Використавши це, талановитий російський генерал О. Брусилов, який здійснював загальне командування південним сектором фронту, посилив наступ, увівши до бою ще 3 армії. Невдовзі австрійці почали в паніці тікати. За три дні росіяни захопили 200 тис. полонених. Російські війська знову зайняли більшу частину Східної Галичини і Буковину, поставивши Австро-Угорщину під загрозу розгрому. І хоча на серпень 1916 р. наступ вичерпав себе, прорив військ під командуванням Брусилова зупинив активність австрійців на Італійському фронті і багато в чому полегшив становище англо-французьких військ під Верденом і на р. Соммі. Під впливом успіху російського Південно-Західного фронту в серпні 1916 р. уряд Румунії прийняв рішення вступити у війну на боці Антанти. ПСВ 1916-1918