Тема 13. Країни Центральної та Східної Європи ( 1945 – початок ХХІ століття).

«Хрущовська відлига».

Термін «відлига» означав потепління в політичному житті країни, «свіжий вітер перемін після лютих морозів сталінщини». Його започаткував відомий російський письменник І. Еренбург, який назвав так свою повість, опубліковану в 1955 р. Згодом «відлигою» почали називати період, пов'язаний із перебуванням при владі М. Хрущова.

14-25 лютого 1956 р. відбувся XX з'їзд КПРС, на якому М. Хрущов виступив із доповіддю «Про культ особи та його наслідки», де навів численні факти злочинів і зловживань Й. Сталіна та його оточення.

Після XX з'їзду КПРС в СРСР відбулися значні зміни в суспільно-політичному житті, які називають «процесом десталінізації». У широкому розумінні — це відхід від крайніх проявів «класичного» сталінізму в усіх сферах життя — політичній, економічній, духовній. У вузькому значенні — це критика культу особи. Більшість дослідників уважає, що процес десталінізації мав три етапи.

1- й етап (весна 1953 р. — початок 1956 р.). Через три місяці після смерті Сталіна була оголошена амністія ув'язненим на строк до 5 років, які були засуджені за посадові та господарські злочини, неповнолітнім в'язням (до 18 років), жінкам, які мали дітей віком до 10 років. Рідше згадувалось ім'я Й. Сталіна в пресі, офіційних документах.

У 1955 р. були засуджені керівники МДБ СРСР, які сфабрикували «ленінградську справу», а її учасники реабілітовані. У цілому ж перший етап десталінізації проходив повільно й обережно, елементи сталінської політики ще домінували в політичній практиці.

2- й етап (1956-1961) відбувався під впливом XX з'їзду КПРС.

Повну реабілітацію одержали керівники партії та держави, воєначальники, письменники, зокрема українські письменники В. Еллан-Блакитний, В. Чумак, І. Микитенко, драматург М. Куліш. Поступово з місць ув'язнення були звільнені та реабілітовані сотні тисяч громадян — жертви масових репресій 1930-1950-х років.

У 1957 р. поновлений статус Чечено-Інгуської, Кабардино-Балкарської, Калмицької, Карачаєво-Черкеської АСРР, проте не були офіційно реабілітовані німці Поволжя, кримські татари, вірмени, греки, болгари та представники інших народів.

3- й етап (осінь 1961 р. — осінь 1964 р.) пов'язаний із XXII з'їздом КПРС, на якому знову прозвучала критика культу особи. На ньому йшлося про активних помічників Й. Сталіна: В. Молотова, Л. Кагановича, П. Маленкова, К. Ворошилова. На думку М. Хрущова, вони особисто були відповідальними за масові репресії та за інші зловживання владою.

Наприкінці жовтня 1961 р. делегати XXII з'їзду КПРС одностайно прийняли рішення щодо поховання Й. Сталіна на Красній площі. Наступним кроком стало знесення встановлених йому пам'ятників, закриття музеїв вождя. Перейменовувалися фабрики, заводи, колгоспи, які були названі його ім'ям; Сталінська область перейменована на Донецьку, а місто Сталіно — на Донецьк.

Однак десталінізація проводилася непослідовно та мала дещо обмежений характер. Критикували лише Сталіна, а не систему влади, яку він створив. Тому процес десталінізації, не досягши свого успішного завершення, поступово згортався.

Лібералізація торкнулася й інших аспектів життя в СРСР. У Москві в 1957 р. відбувся VI Всесвітній фестиваль молоді та студентів, з 1959 р. відновив свою роботу Міжнародний московський кінофестиваль, розвивався іноземний туризм. Країна стала більш відкритою світові.

Почав видаватися журнал «Иностранная литература», зі сторінок якого радянські читачі мали можливість ширше ознайомитися зі світовим літературним процесом. У Москві давав вистави театр «Современник», вийшли у світ перші номери часописів «Молодая гвардия», «Юность», «Москва». Почастішали публікації молодих поетів, прозаїків, яких згодом назвали «шістдесятниками». Зростав авторитет журналу «Новый мир», який очолював відомий поет О. Твардовський. Були створені художні фільми «Весна на Зарічній вулиці», «Справа Румянцева», «Висота», «Летять журавлі», які здобули всенародну популярність.

За найвизначніші праці у сфері науки, техніки, літератури та мистецтва вручалися Ленінські премії.

Вражаючими були досягнення СРСР у галузі науки та техніки.

4 жовтня 1957 р. був запущений перший штучний супутник Землі, а 5 грудня спущено на воду перший у світі атомний криголам «Ленін». Створено найпотужніший у світі синхрофазотрон. Науковці НДІ конструкторсько-технологічного інституту надтвердих матеріалів АН УРСР уперше у світі створили штучні алмази.

12 квітня 1961 р. космонавт Юрій Гагарін на космічному кораблі «Восток-1» уперше у світі облетів земну кулю.

Незважаючи на суперечності й обмеженість, лібералізація суспільно-політичного життя стала помітним явищем у Радянському Союзі.

У період хрущовської «відлиги» в економіці СРСР були здійснені реформи. У промисловості вони сприяли підвищенню ефективності виробництва, поглибленню спеціалізації та кооперації виробництва певних регіонів, але їх непослідовність призвела до різкого зростання капіталовкладень і кредитів, які перевищували можливості державного бюджету, до виникнення дефіцитів. У сільському господарстві реформи сприяли зростанню валового виробництва на 35 %, покращенню матеріального рівня життя колгоспників. Однак «кукурудзяна епопея» та «м'ясна кампанія» М. Хрущова зазнали краху, призвівши до порушення структури посівів зернових, скорочення поголів'я худоби, екологічного дисбалансу.

У 1962 р. СРСР розпочав масові закупівлі зерна та інших видів сільськогосподарської продукції за кордоном. Найбільший успіх мали реформи в соціальній сфері, що сприяло реальному підвищенню життєвого рівня трудящих.

Зокрема в країні було:

• збільшено капіталовкладення в житлове будівництво, запроваджено панельне та блочне будівництво;

• проведено пенсійну реформу 1956 р., яка забезпечила зростання доходів пенсіонерів у 2 рази, інвалідів — у 1,5 раза;

• знижено пенсійний вік для жінок до 55 років, для чоловіків до 60 років;

• скорочено робочий день до 7 годин;

• підвищено заробітну плату робітникам і службовцям;

• з 1964 р. колгоспники отримали право на щорічну відпустку та пенсійне забезпечення.